— О, я давно вже зрозумів це,— відповів джентльмен.
Місис Бардл сіла в карету, за нею сів містер Джексон, і екіпаж рушив. Дорогою місис Бардл мимоволі обмірковувала слова Джексонового друга. Мудрий народ юристи. Крізь землю бачать.
— Погана штука, оті витрати на нашого брата,— зауважив Джексон, коли пані Сендерс і Клапінс поснули.— Я маю на думці гонорар за ведення судових справ.
— Дуже шкодую, що не могла сплатити його, — відповіла місис Бардл, — але коли ви, юристи, беретесь до якоїсь справи на свій страх, вам треба зважувати й можливість невдачі.
— Ви, здається, після суду видали їм вексель на суму гонорару? Так мені переказували, принаймні.
— Так, але то ж була тільки формальність.
— Безперечно, — холодно погодився Джексон,— Сама формальність. Тільки.
Незабаром заснула й місис Бардл і прокинулась лише тоді, коли карета спинилася.
— Невже це вже Фірменс-каурт? — спитала леді.
— Ми їдемо не так далеко, — відповів Джексон.— Виходьте, будьте ласкаві.
Місис Бардл, ще не зовсім отямившись, скорилася. То була якась дивна будівля. Товстий мур з гратами посередині. Скрізь горіли газові лампи.
— Ну, леді! — гукнув чоловік з ясеновим ціпком, зазирнувши в карету й добре таки струсонувши місис Сендерс, — вилазьте! — Збудивши приятельку, місис Сендерс разом із нею висіла з карети. Місис Барді під руку з Джексоном увійшла вже під портик, тягнучи за собою Томі. Дами рушили слідом за нею.
Кімната, куди вони вступили, мала вигляд ще старовинніший, ніж портик. І стільки людей навколо!
І всі так цікаво дивляться на них!
— Що це за будинок? — почала вже хвилюватися місис Бардл.
— Одна з наших контор, — відповів Джексон, пропихаючи її в двері й оглядаючись назад. — Увага, Ісак!
— Будьте певні,— заспокоїв чоловік з ясеновим ціпком. Важкі двері зачинилися, і вони зійшли вниз короткими сходами.
— Нарешті добулися. Цілі й ув’язнені, місис Бардл, — задоволено вигукнув Джексон, роздивляючись навкруги.
— Що ви хочете сказати? — спитала місис Бардл, і серце її заколотилося швидше.
— Це саме, — одказав Джексон, відводячи її трохи вбік. — Не лякайтесь, місис Бардл. Не було ще людини делікатнішої за Додсона й людянішої, ніж Фог. То ж їхній службовий обов’язок посадити вас у тюрму за несплату гонорару. Але вони не хотіли завдавати вам зайвих хвилювань. Хіба вам неприємно буде згадувати про їхню дбайливість. Це Флітська тюрма, мадам. Надобраніч, місис Бардл. Надобраніч, Томі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXXV оповідає про зворушливий і делікатний вчинок, не позбавлений дотепності, вигаданий і виконаний панами Додсоном та Фогом.“ на сторінці 5. Приємного читання.