— Я міркував,— сказав містер Піквік,— про дивну мінливість долі людської.
— А! бачу... сьогодні входиш у палац крізь двері завтра вилітаєш у вікно. Філософ, сер?
— Спостерігач натури людської, сер,— відповів містер Піквік.
— Так само і я. Як і більшість людей, що мають мало діла, а ще менше прибутку. Ви поет, сер?
— У мого друга Снодграса видатні поетичні здібності.
— Так само, як і в мене... Епічна поема на десять тисяч рядків... про липневу революцію... склав одним махом... Марс уночі, Аполлон — удень... рушниця стріляє... ліра співає.
— А ви були присутні при цій славетній події, сер? — спитав містер Снодграс.
— Присутній? Я думаю... заряджаю мушкет... в голові наче стрельнуло... ідея... біжу до пивниці... записую... знову назад... бац, бац!.. нова ідея... знову до пивниці... перо й чорнило... знову назад... бах! бах!.. благородні часи, сер. Ви спортсмен, сер? — повернувся він до містера Вінкла.
— Трохи, сер.
— Чудова річ, сер, чудова річ. З собаками, сер?
— Тепер ні.
— А! вам слід було б мати собак... чудові тварини... розумні... одного разу моя собака... пойнтер... феноменальний інстинкт... одного дня ми з ним полювали... входжу за паркан... свищу... собака стоїть... свищу знову... Понто! — не йде, як колода... кличу: Понто, Понто! — і не ворушиться, наче закам’янів... виглядаю — дивиться на напис на паркані: «Сторож буде стріляти кожну собаку, що увійде за огорожу»... і не пішов. Дивний пес... цінний пес... дуже.
— Оригінальний випадок,— зауважив містер Піквік.— Дозволите, я занотую його?
— А, прошу, сер, прошу дуже... ще сто анекдотичних випадків з цим псом. Чудова дівчинка, сер? (до містера Тапмена, що в цей час обдаровував антипіквікськими поглядами молоду жінку на дорозі).
— Дуже.
— Англійські дівчата не такі гарні, як іспанки... розкішні створіння. Чорне, як смола, волосся... чорні очі... прекрасні фігури... любі створіння... хороші.
— А ви були в Іспанії, сер? — спитав містер Тапмен.
— Жив там багато років.
— Багато перемог?
— Перемог? Тисячі. Дон Боляро Фіціг... вельможа... дочка одиначка... донья Хрістіна... розкіш... шалено кохала мене... жорстокий батько... улюблена донька... гарний англієць... донья Хрістіна в розпачі... ціанідна кислота... у мене в портпледі зонд для шлунка... робимо операцію... старий Боляро в одчаї... згоджується, щоб ми одружилися... з’єднує руки, плаче гіркими... романтична історія... дуже.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II Перший день подорожі, пригоди першого вечора і наслідки їх.“ на сторінці 4. Приємного читання.