— Дуже шкодую, але я не можу піти спати,— одмовився Сем.
— Не можете піти спати? — повторив містер Вінкл.
— Ні,— похитав головою Сем.— Цього не може бути.
— Адже ви не думаєте повертатися додому зараз же, Сем? — спитав дивуючись містер Вінкл.
— Ні, якщо й вам цього не заманеться,— відповів Сем.— Але я не можу залишити цієї кімнати. То було б порушенням наказів мого пана.
— Дурниця, Сем,— сказав містер Вінкл.— Я мушу залишитися тут ще на два-три дні. Більше того, Сем. Вам теж доведеться залишитися тут і допомогти мені побачитися з одною молодою леді — міс Елен, Сем; мабуть, ви пригадуєте її? Я неодмінно мушу поговорити з нею перед тим, як поїду з Брістоля.
На кожну з цих фраз Сем тільки хитав головою і енергійно казав: «ні».
Нарешті, вислухавши силу доказів та зауважень містера Вінкла і діставши докладний звіт про побачення його з Даулером, Сем почав вагатися і, кінець-кінцем, вони дійшли згоди на таких, у головному, умовах:
Сем піде й залишить містера Вінкла неподільним володарем кімнати, зачинивши, проте, двері з коридору та узявши ключ з собою і зобов’язавшись негайно відчинити двері якщо станеться пожежа або яке стихійне лихо. До містера Піквіка найближчого ж ранку буде написано й передано через Даулера листа. В цьому листі містер Вінкл попросить для себе й для Сема дозволу залишитись у Брістолі із зазначених вище міркувань і настоюватиме, щоб відповідь було надіслано з першим же диліжансом. Коли відповідь буде сприятлива, вони деякий час пробудуть тут, якщо ні — негайно ж повернуться до Баса. І, нарешті, містер Вінкл заприсягається, що не користуватиметься ні вікном, ні каміном, ні яким іншим незаконним шляхом для втечі.
Погодившись на цьому, Сем пішов з кімнати, зачинив двері й незабаром спав уже міцним сном.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Посмертні записки Піквікського клубу» автора Чарльз Діккенс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXVII, де оповідається про важливе й дуже делікатне доручення, дане містером Піквіком містерові Веллеру, і про те, як містер Вінкл тікав від дощу та потрапив під ринву.“ на сторінці 8. Приємного читання.