Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

Зображення знову збільшилося. Тепер кожна зірка виглядала знайомо — як нейрони і синапси під електронним мікроскопом.

Кейко натиснула кнопку на кулоні, і зображення повернулося до масштабу білого туману.

— Ось так виглядає структура мозку, записана нейронним сканером, який одночасно може зчитувати три мільйони перетинів. Звичайно, те, на що ми дивимося зараз — це оброблені дані. Для зручності спостережень ми збільшили відстань між нейронами на чотири або п'ять порядків. Може здатися, що ми перетворили мозок в газ. Але вся топологія з'єднань збережена. Давай тепер поглянемо на нього в динаміці…

Туман завирував, в ньому з'явилися блискучі вогники, як ніби хтось узяв щіпку пороху і кинув у багаття. Кейко збільшила масштаб до розмірів зоряного неба, і Хайнс побачив вируючий прилив в цьому океані зірок. Збурення зароджувалися всюди, і виглядали по-різному: одні були схожі на річки, інші — на вири, ще інші — на шторм. Всі вони постійно змінювалися, і виникала приголомшлива картина самоорганізації всередині божевільного хаосу. Кейко додала збільшення, і Хайнс побачив мільйони нейронів, які працьовито передавали повідомлення крізь тонкі синапси. Повідомлення виглядали як мерехтливі перлини в складній системі труб.

— Чий це мозок? — в захопленні запитав він.

— Мій, — відповіла вона, з любов'ю дивлячись на Хайнса. — Коли ми записували це зображення, я думала про тебе.

Коли загориться зелений вогонь, ви побачите набір з шести тверджень. Якщо твердження вірне, натисніть праву кнопку. Якщо твердження помилкове, натисніть ліву кнопку.

Твердження 1: Вугілля чорне.

Твердження 2: 1 + 1 = 2.

Твердження 3: Взимку холодніше, ніж влітку.

Твердження 4: Чоловіки, як правило, нижче жінок.

Твердження 5: Пряма лінія — найкоротша відстань між двома точками.

Твердження 6: Місяць яскравіший, ніж Сонце.

Одна за одною фрази з'являлися на невеликому екрані перед опитуваним. Кожне твердження висвічувалося чотири секунди; опитуваний натискав ліву чи праву кнопку відповідно зі своєю відповіддю. На його голову був надітий металевий шолом — зчитуючий модуль нейронного сканера. Пізніше комп'ютер обробить запис експерименту, створить голографічну картину і динамічну модель нейронної мережі.

Це була початкова фаза досліджень Хайнса. Піддослідному пропонувалися лише найпростіші питання, на які були короткі й очевидні відповіді. Розпізнати реакцію мозку на такі питання було нескладно. З цього кроку починалося більш глибоке вивчення природи думок.

У груп, очолюваних Хайнсом і Ямасукі, почали з'являтися результати. Вони встановили, що критичне мислення не зосереджено в якійсь одній зоні мозку, але спирається на певний метод передачі нервових імпульсів. За допомогою потужного комп'ютера вдалося змоделювати цей метод і розпізнавати його у величезній нейронної мережі. Спосіб розпізнавання був дуже схожий на той, що астроном Ріньє запропонував Ло Цзи для вказування на потрібну зірку. На відміну від проекцій візерунка зірок, візерунок у всесвіті мозку існував лише коротку мить і виявлявся лише за допомогою математики. Це було так само складно, як знайти невеликий вир в безмежному океані, і на багато порядків складніше, ніж знайти зірку в галактиці. Таке завдання можна було вирішити тільки на цьому новоствореному комп'ютері.

Хайнс і Кейко прогулювалися по туманній карті мозку всередині голографічного проектора. Кожен раз, коли в мозку опитуваного виявлялося ядро критичного мислення, комп'ютер підсвічували його спалахами червоного кольору. Так було запрограмовано просто для зручності, бо для роботи це підсвічування не було необхідним. Дослідження внутрішньої структури нервового імпульсу велися біля таких ядер — саме там ховалася таємниця розуму.

І в цей момент увійшов старший медик програми і повідомив, що у піддослідного № 104 виникли ускладнення.

Для зчитування безлічі шарів одночасно перший зразок нейронного сканера використовував випромінювання такої потужності, що воно було смертельне для всіх форм життя. Але поступово апарат допрацювали, і тепер його випромінювання знаходилося в допустимих межах, щоби сканувати як завгодно довго. Численні перевірки підтвердили, що при помірному режимі роботи нейронний сканер не міг нікому зашкодити.

— У нього розвинулася водобоязнь, — продовжив медик по шляху в медичний центр.