Розділ «ЧАСТИНА II ЗАКЛИНАННЯ»

Від подиву Хайнс з Кейко зупинилися. Хайнс подивився на доктора:

— Водобоязнь? Його що, покусала скажена собака?

Медик підняв руку, намагаючись привести думки в порядок.

— Ні вибачте. Я неточно висловився. Він нічим не хворий; у нього не пошкоджені ні мозок, ні інші органи. Він просто боїться води, як хворий на сказ. Він відмовляється пити і навіть не їсть рідку їжу. Це чисто психологічний ефект. Він переконаний, що вода отруйна.

— Синдром переслідування? — запитала Кейко.

Доктор замахав руками:

— Ні-ні! Він не думає, що хтось отруїв воду. Він просто впевнений, що вода отруйна сама по собі.

І знову Хайнс і Кейко зупинилися в подиві. Медик безпорадно похитав головою:

— Але психологічно у всіх інших відносинах він абсолютно нормальний… Я не можу цього пояснити. Вам потрібно це побачити.

Піддослідний № 104 був добровольцем, студентом, який прийшов заробити трохи грошей. Біля дверей в палату лікар сказав:

— Він не п'є вже два дні. Якщо так піде і далі, йому загрожує зневоднення, і нам доведеться поїти його примусово. — Стоячи в дверях, лікар вказав на мікрохвильову піч: — Бачите? Він вимагає повністю висушувати хліб і будь-яку іншу їжу, перш ніж її їсти.

Хайнс з дружиною увійшли в палату. Піддослідний № 104 злякано дивився на них. У нього потріскалися губи і розтріпалося волосся, але в іншому він виглядав абсолютно нормально. Він потягнув Хайнса за рукав:

— Докторе Хайнс, вони хочуть моєї смерті. Я не розумію, чому. — Він вказав пальцем на склянку з водою, що стояла на тумбочці біля ліжка. — Вони хочуть, щоб я пив воду.

Хайнс подивився на склянку. Та була наповнена чистою водою. Абсолютно ясно — у пацієнта немає водобоязні, інакше він би трясся від жаху, лише побачивши воду, а звук текучої води звів би його з розуму. Часом хворі на сказ відчувають сильний страх, навіть коли в їх присутності просто говорять про воду.

— Судячи по очах і мові, його психологічний стан в нормі, - по-японськи сказала Кейко. У неї була вчена ступінь психолога.

— Ви й справді вірите, що вода отруйна? — запитав Хайнс.

— Що за питання? Це така ж істина, як те, що сонце світить, а в повітрі є кисень. Ви ж не станете сперечатися з основами?

Хайнс поклав руку на плече пацієнта:

— Молодий чоловіче, життя зародилося у воді і не може без неї існувати. Ваше тіло на сімдесят відсотків складається з води.

Очі випробуваного № 104 потьмяніли, і він присів на ліжко, обхопивши голову руками.