Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

Ло Цзи ударив по гальмах, автомобіль різко зупинився. Чжуан Янь ахнула. Він з тривогою глянув на неї, але зрозумівши, що все в порядку, продовжив розмову з Ши Цяном.

— Е-е… І давно ти хворієш?

— Я опромінився на одному з попередніх завдань, а в минулому році мені поставили діагноз.

— Боже мій! Я не затримав вас, сподіваюся?

— У цих справах трохи раніше чи трохи пізніше погоди не робить. Хто знає, якою стане медицина в майбутньому?

— Мені дуже шкода, Та Ши.

— Не звертай уваги. Така вже в мене робота. Я не вантажив тебе цим, тому що, як я розумію, ми ще перетнемося. але я хотів би дещо тобі сказати, на випадок якщо не доведеться зустрітися.

— Я слухаю.

Після довгого мовчання Ши Цян вимовив:

— "Три речі не личать гідному синові; найзначніша серед них — не залишити потомства" [22]. Братику Ло, доля сім'ї Ши в найближчі чотири сотні років знаходиться в твоїх руках.

Ши Цян поклав трубку. Ло Цзи глянув на небо, де недавно кружляв дрон. В його серці панувала та ж пустота, що і в тій бездонній блакиті.

— Ви говорили з дядьком Ши? — запитала Чжуан Янь.

— Так. Ви з ним знайомі?

— Знайома. Хороша людина. У день мого від'їзду він подряпав руку, і кров не зупинялася. Це було досить моторошно.

— Ох… Він що-небудь вам сказав?

— Сказав, що ви займаєтеся найважливішою справою в світі, і попросив мене вам допомагати.

Вони залишили ліс позаду. Від гори тепер їх відділяв лише луг. Всі кольори світу зводилися тут до срібного і зеленого, простих і чистих, — на думку Ло Цзи, як і дівчина, що сиділа поруч. Він вловив тінь меланхолії в її погляді і зауважив, що вона тихо зітхає.

— Яньянь, щось не так? — запитав він. Ло Цзи вперше назвав її цим ім'ям, але, подумав він, якщо Та Ши може так її називати, то чому я не можу?

— У нас такий чудовий світ. Але стає сумно, коли думаєш, що одного разу нікому буде на нього дивитися.

— Але тут будуть інопланетяни, хіба не так?