Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Пане Ло, мені в житті доводилося не дуже-то легко. Закінчивши університет і потрапивши у великий світ, я відчувала себе рибою, яка заплила в море з каламутною водою і нічого навколо не бачить. Я хотіла виплисти на чисту воду, але втомилася від плавання…

"Якби тільки я міг допомогти тобі виплисти на чисту воду!" — подумав Ло Цзи.

Дорога почала підніматися вздовж схилу. У міру набору висоти рослинність стала рідшати, оголюючи чорний камінь. В одному місці пейзаж був схожий на поверхню Місяця. Незабаром вони досягли рівня снігів. Їх оточили білизна і холод. Вони надягли теплі куртки, які Ло Цзи вийняв з похідної сумки на задньому сидінні, і продовжили шлях.

Незабаром вони досягли знака, встановленого посеред дороги. Знак попереджав: "НЕБЕЗПЕКА. СЕЗОН ЛАВИН. ДОРОГА ДАЛІ ЗАКРИТА". Вони вийшли з машини і ступили в сніг на узбіччі.

Сонце вже почало сідати, відкидаючи тіні на засніжений схил. Чистий сніг був блідо-синього кольору і ніби світився зсередини. Гострі вершини вдалині були як і раніше освітлені і виблискували сріблом. Здавалося, що світло виходить безпосередньо від снігу, немов світиться сама гора, а не сонце, яке освітлює весь схил.

— Ну ось, тепер картина зовсім порожня, — сказав Ло Цзи, обводячи околиці рукою.

Чжуан Ян поглинала поглядом білий світ навколо них.

— Пане Ло, власне, я одного разу написала таку картину. Здалеку це був білий аркуш паперу, майже порожній. Поблизу можна було розглянути невеликий очерет в нижньому лівому кутку і сліди зникаючої птиці в правому верхньому. У порожньому центрі були дві крихітні людські фігурки… Цією картиною я пишаюся найбільше.

— Можу собі уявити. Це, мабуть, чудова картина… Чжуан Янь, ось ми і тут, в цьому порожньому світі. Ви хочете дізнатися, в чому полягатиме ваша робота?

Вона кивнула, але при цьому на обличчі її спалахнуло занепокоєння.

— Ви знайомі з проектом "Відвернутих" і знаєте, що його успіх грунтується на повному нерозумінні. Справжньої цілі проекту не розуміє ніхто, крім Відвернутих, — ні на Землі, ні на Трисолярісі. Тому, Чжуан Янь, незалежно від того, наскільки неправдоподібною буде ваша задача, у неї, безсумнівно, є сенс. Не намагайтеся його зрозуміти. Просто працюйте в повну силу.

Вона нервово кивнула:

— Так, я розумію, — але тут же розсміялася і похитала головою: — Я хотіла сказати, що зрозуміла, що ви зараз сказали.

Він дивився на неї посеред всього цього снігу, посеред білизни без кінця і краю… Світ навколо неї зник, розчинився, залишилася одна вона. Двома роками раніше, коли створений Ло Цзи літературний образ знайшов життя в його уяві, Ло вперше скуштував смаку любові. Зараз же, тут, посеред порожнечі цієї реальної картини, намальованої самою природою, він пізнав найбільш глибоку таємницю любові.

— Чжуан Ян, ваша робота полягає в тому, щоб зробити себе щасливою.

Її очі розширилися від подиву.

— Ви повинні стати найщасливішою жінкою на Землі. Це частина плану Відвернутих.

В її очах відбивалося сяйво гірської вершини, яка освітлювала їх світ. Складні почуття промайнули в її нескаламученому погляді. Покриті снігом гори поглинали весь шум зовнішнього світу. Ло Цзи чекав в терплячому мовчанні до тих пір, поки вона голосом, здавалося, що звучить здалеку, не спитала:

— Тоді… що я повинна робити?

Ло Цзи надихнувся: