Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Але, Чжуан Янь, я скажу вам правду. Повірте мені!

Вона кивнула:

— Пане Ло, будь ласка, продовжуйте. Я вам вірю.

Він досить довго мовчав, тим самим надаючи більшої ваги своїм словам. А потім нарешті вимовив:

— Я не знаю, чому вибрали мене. Я звичайна людина.

Вона знову кивнула:

— Напевно, вам дуже важко.

Ці слова і невинний вигляд Чжуан Янь знову викликали сльози на його очах. Вперше з того дня, коли він став Відвернутим, Ло Цзи зустрів таке розуміння. Очі дівчини були його раєм; в її чистому погляді він не бачив ні сліду того виразу, з яким всі інші дивилися на Відвернутих. Її усмішка теж була раєм. Це була не посмішка до Відвернутих, а чиста, невинна усмішка, немов налита сонцем крапелька роси, що падає в найбільш суху частину його душі.

— Мені буде важко, але я постараюся впоратися… Ось і все. На цьому чесна розмова закінчена. Повертаємося до звичайної поведінки Відвернутих, — сказав він і завів мотор.

Вони їхали мовчки, поки дерева не розступилися і не з'явилося блакитне небо над головою.

— Пане Ло, дивіться, орел! — вигукнула Чжуан Янь.

— А ось там, схоже, олень! — Ло Цзи швидко вказав рукою, щоб відвернути її увагу. Він знав, що об'єкт в небі не був орлом, а лише патрульним дроном. Це нагадало йому про Ши Цяна. Він дістав телефон і набрав номер.

Ши Цян відповів одразу.

— Здорово, братику Ло! Нарешті ти згадав про мене! Але спочатку розкажи, як йдуть справи у Яньянь.

— Добре. Відмінно. Чудово. Дякуємо!

— От і славно. Значить, моя остання місія виконана.

— Остання місія? Де ви зараз?

— В одному будинку. Готуюся до глибокого сну.

— Що?

— У мене лейкемія. Вирушаю в майбутнє, щоб там мене вилікували.