Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Пане Ло, вчора йшов такий сильний дощ. Чому він не змив сніг з цієї гори? — задала вона питання.

— Хмари нижче лінії снігів. На цій горі цілий рік лежить сніг. Тут зовсім інший клімат, не такий як в Китаї.

— Ви бували на цій горі?

— Ні. Я тут нещодавно. — Він зауважив, що дівчина не відводила погляду від гори. — Вам подобаються засніжені вершини?

Вона кивнула.

— Тоді поїхали!

— Справді? Коли? — в захваті скрикнула Вона.

— Та хоч зараз! До підніжжя гори веде звичайна грунтова дорога. Якщо ми виїдемо зараз, то до вечора повернемося.

— А як робота? — Чжуан Янь відвернулася від гори і подивилася на Ло Цзи.

— Робота почекає. Ви тільки що приїхали, — недбало відповів він.

— Ну… — Вона нахилила голову, і його серце здригнулося. Він незліченну кількість разів бачив цей її нехитрий погляд. — Пане Ло, мені потрібно знати, чим я буду займатися.

Він подивився вдалину, подумав пару секунд і впевнено пообіцяв:

— Ось там і розповім.

— Дуже добре! Тоді нам пора вирушати?

— Так. Буде простіше, якщо ми перетнемо озеро на човні і звідти вже поїдемо на машині.

Вони дійшли до кінця пристані. Ло Цзи переконався, що вітер сприятливий, і вони можуть взяти вітрильний човен. До вечора вітер зміниться, і вони зможуть повернутися тим же шляхом. Він взяв її за руку і допоміг сісти в човен. Він вперше доторкнувся до Чжуан Янь, і її руки були точно такими, яких він вперше торкнувся в ту зимову ніч в своїй уяві — м'якими і прохолодними. Вона була в захопленні, коли Ло Цзи підняв білий парус. А коли човен відійшов від пристані, опустила руку в воду.

— В озері дуже холодна вода, — зауважила вона.

— Зате чиста і прозора!

"Як твої очі", подумки додав він.

— Чому вам подобаються покриті снігом гори?