Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

— Яким іншим? Іншим Відвернутим?

— Ні, вони не в кращому становищі, ніж я сам. Я говорю про наших нащадків. Природний еволюційний процес вимагає не менше двадцяти тисяч років, щоб проявити себе. Людській цивілізації всього лише п'ять тисяч років, а сучасній технологічній цивілізації тільки двісті. Кейко, ти замислювалася коли-небудь, що сучасні наукові дослідження ведуться мозком примітивної людини?

— Ти хочеш штучно прискорити еволюцію мозку?

— Ми вже давно досліджуємо мозок. Слід розширити ці роботи до такого масштабу, коли вони зможуть допомогти обороні планети. Якщо займатися цим питанням століття або два, то не виключено, що нам вдасться розвинути інтелект людини. Тоді наука майбутнього зможе вирватися з в'язниці, в яку її замкнули Софонієми.

— У нашій галузі науки "інтелект" — розпливчастий термін. Що саме…

— Я маю на увазі інтелект в найширшому сенсі слова. Не просто традиційне визначення здібностей до логіки, а й здатність до навчання, уяви і винахідництва. Додай також здатність накопичувати досвід і здоровий глузд без втрати гостроти розуму. І здатність до тривалої розумової праці, щоб мозок міг думати безперервно і не втомлюватися. Ми можемо навіть подумати, як зробити сон непотрібним. І так далі.

— Що для цього потрібно? Можеш сказати хоча б приблизно?

— Ні, поки не можу. Можливо, вийде з'єднати мозок з комп'ютером і таким чином посилити людський розум. Або, можливо, вдасться безпосередньо об'єднати думки різних людей. Або успадковувати пам'ять. Але по якому би шляху ми не пішли, розвиток штучного інтелекту повинен починатися з глибокого розуміння того, як працює людський мозок.

— Це якраз те, чим ми займаємося.

— Ми можемо продовжувати наші дослідження. Різниця в тому, що тепер нам доступні величезні ресурси.

— Дорогий, я щаслива. Я в захваті! Ось тільки, як Відвернутий, чи не думаєш ти, що цей план трохи…

— Не веде безпосередньо до мети? Можливо. Але, Кейко, подумай. Людська цивілізація складається з людей. Якщо ми навчимося покращувати людей, то наша робота переверне світ. І в будь-якому випадку — що ще я можу зробити?

— Білл, ти молодець!

— І подумай ось про що. Якщо ми перетворимо нейрофізіологію і дослідження мислення у всесвітній дослідницький проект і якщо ми вкладемо в нього неймовірно великі кошти, як довго нам доведеться чекати результатів?

— Близько століття.

— Давай додамо песимізму і скажемо, що два століття. Тоді у високорозумних людей залишиться дві сотні років в запасі. Якщо вони витратять одне століття на фундаментальні науки і одне століття на їх втілення в технології…

— Навіть якщо це їм не вдасться, ми все одно будемо робити те, що завжди хотіли.

— Кейко, будь зі мною до останнього дня, — прошепотів Хайнс.

— Так, Білл. У нас ще багато часу.

Цикади в гаю вже звикли до їхньої присутності і продовжили свої пісні. Легкий вітер поворушив бамбук, і зірки замерехтіли між листям. Здавалося, що звук хору комах приходить від зірок.