Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

Ло Цзи озирнувся і знайшов кімнату досить цікавою. Стіна з одного боку була повністю зайнята абстрактним малюнком з жовтих, білих, синіх і чорних геометричних фігур. Вони випадковим чином накладалися одна на одну і, здавалося, висіли над морем чистого синього кольору. Але найбільш незвичайним був великий камінь у формі прямокутної призми. Він був встановлений в середині кімнати і підсвічений декількома неяскравими лампами. Ло Цзи придивився і помітив на камені прожилки окису заліза. Крім абстрактної картини і каменю в кімнаті більше нічого не було.

— Доктор Ло, вам потрібно переодягнутися? — запитав Кент по-англійськи.

— Що він говорить? — запитав Ши Цян. Коли Ло Цзи перевів, він різко захитав головою. — Ні, залишайтеся в цьому одязі.

— Але це офіційний прийом! — Кент насилу підбирав китайські слова.

— Ні, - сказав Ши Цян і знову замотав головою.

— У залі будуть присутні тільки делегати від країн, без репортерів. Там повинно бути досить безпечно.

— Я сказав ні. Якщо я правильно зрозумів, тепер я відповідаю за його безпеку! — Ши кивнув у напрямку Ло Цзи.

Кент поступився:

— Гаразд. Це не так вже й важливо.

— Вам слід дещо пояснити йому, хоча б у загальних рисах. — Ши Цян вказав поглядом на Ло Цзи.

— Я не уповноважений що-небудь пояснювати.

— Ну тоді скажіть хоч що-небудь! — розсміявся Ши Цян.

Кент повернувся до Ло Цзи. Його повне гідності обличчя напружилося, і він звично поправив свою краватку. Ло Цзи тільки тепер зрозумів, що весь цей час Кент намагався не дивитися прямо на нього. Він також зауважив, що Ши Цян виглядає іншою людиною. Його постійна усмішка зникла; замість неї з'явилося серйозний вираз, і він пильно спостерігав за Кентом. Ло Цзи зрозумів, що Ши Цян досі говорив йому правду: він і справді не мав поняття про мету візиту.

Кент заговорив:

— Доктор Ло, можу повідомити вам лише наступне. Ви зараз візьмете участь у важливому засіданні, на якому буде зроблено доленосну заяву. Під час цього засідання від вас нічого не вимагається.

Всі замовкли. В кімнаті стояла тиша. Ло Цзи виразно чув биття свого серця. Він усвідомив, що знаходиться в Кімнаті медитації. У центрі кімнати лежав камінь вагою в шість тонн — обтесаний шматок найчистішої залізної руди, що символізував вічність і міцність. Подарунок від Швеції. Але зараз Ло Цзи зовсім не хотілося медитувати; він з усіх сил намагався ні про що не думати. Воістину Ши Цян правий: від будь-яких роздумів тільки з'їдеш з котушок. Ло Цзи почав перераховувати фігури в абстрактній картині.

Прочинилися двері; хтось заглянув в кімнату і кивнув Кенту. Той повернувся до своїх супутників:

— Пора в зал. Доктора Ло ніхто не знає, тому ніхто не зверне уваги, якщо ми увійдемо разом.

Ши Цян кивнув і з посмішкою помахав Ло Цзи рукою:

— Почекаю тебе зовні.