Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

Замість того щоб йти в університет, він попрямував прямо до психолога.

— Можливо, вам і потрібна невелика допомога, але нічого серйозного у вас немає, - заявив лікар, вислухавши його довгу розповідь.

— Нічого серйозного? — Ло Цзи в подиві широко відкрив почервонілі очі. — Я шалено закоханий в персонажа свого власного роману. Я був з нею, я подорожував з нею, я навіть порвав з моєю справжньою коханкою заради неї. І ви стверджуєте "нічого серйозного?"

Доктор терпляче посміхнувся.

— Хіба ви не розумієте? Я віддав всю мою найглибшу любов ілюзії!

— Ви вважаєте, що об'єкт любові всіх інших людей існує насправді?

— А хіба це не так?!

— Анітрохи. Для більшості людей те, що вони насправді люблять, існує лише в їхній уяві. Об'єкт їхньої любові — не реальна жінка або реальний чоловік, а їхній образ у вашій голові. Реальна людина — це всього лише заготовка, на основі якої вони створюють свого ідеального коханця. Проходить час, і вони починають бачити різницю між ідеалом і реальною людиною. Якщо вони можуть до цієї різниці звикнути, то залишаються разом. Якщо ні, розлучаються. Все дуже просто. Ви відрізняєтеся від більшості тільки тим, що вам не потрібна заготовка.

— Отже, я не хворий?

— Тільки в тому сенсі, на який вказала ваша подруга: у вас літературний талант від природи. Якщо хочете називати це душевною хворобою, називайте.

— Але хіба це не занадто — мати настільки живу уяву?

— Уяви не буває "занадто". Особливо якщо мова йде про любов.

— І що мені тепер робити? Як мені забути про неї?

— Це неможливо. Ви не зможете про неї забути, навіть не намагайтеся. Це призведе тільки до ускладнень, можливо, навіть до психічного розладу. Нехай все йде своєю чергою. Підкреслю: не намагайтеся забути її. Не вийде. Але з часом її вплив на вас ослабне. Ви, між іншим, щасливчик. Незалежно від того, існує вона насправді чи ні, у вас є любов.

Ось таким було найглибше почуття Ло Цзи; це була любов, яка приходить лише один раз за все життя. Потім він зажив бездумним життям, пливучи за течією, як в той самий день, коли вони їхали на його "акорді". Слова психолога підтвердилися: її вплив на його життя послабшав. Вона не з'являлася, коли він обзаводився справжньою коханкою; а потім перестала з'являтися і тоді, коли він був один. Але він знав, що Вона продовжує жити в далекій глибині його душі, і буде жити там завжди. Він чітко бачив її світ — завмерлий, засніжений пейзаж, де на небі завжди горять срібні зірки і світить місяць, де безперервно падає сніг. Там тихо шарудять сніжинки, осідаючи на землю гладким шаром білого цукру. Посеред снігів стоїть химерно прикрашений будиночок. У будиночку Єва, яку Ло Цзи створив з ребра власного розуму, сидить перед старовинним каміном і мовчки дивиться на танцюючий вогонь.

Тепер, коли він був один в цьому незрозуміло куди прямуючому літаку, він бажав, щоб Вона була з ним, щоб вони разом поворожили, що чекає його в кінці шляху. Але Вона не з'являлася. У найдальшому куточку своєї душі він все ще міг бачити її, вона мовчки сиділа перед каміном, ніколи не відчуваючи самотності — адже вона знала, що її світ міститься всередині нього.

Ло Цзи згадав про снодійне і простягнув руку. Але як тільки його пальці торкнулися пляшечки, та злетіла з полички до стелі. Те ж саме зробив одяг, який він залишив на кріслі. На кілька секунд вони немов прилипли до стелі. Сам він теж відчув, що злітає над ліжком; але спальний мішок був пристебнутий, і політ не відбувся. Коли пляшка впала назад, Ло Цзи важко впав на ліжко. На кілька секунд його тіло немов притиснуло пресом, і він не міг поворухнутися. Через раптову невагомість і перевантаження у нього закрутилася голова; але через десяток секунд запаморочення минуло, і все стало як раніше.

Він почув м'який шерех численних кроків по килиму за стіною. Потім двері відчинилися, і заглянув Ши Цян.

— Ло Цзи, все в порядку?

Коли Ло Цзи підтвердив що все в порядку, Ши закрив двері, не входячи. За дверима тихо тривало обговорення.