Розділ «ЧАСТИНА I ВІДВЕРНУТІ»

Він почекав і тихо відповів:

— Так.

Коли він опустив погляд, Вона була там — підкидала стебла в багаття і посміхалася полум'я.

— Тепер ти віриш, що любов, про яку я пишу в своїх романах, існує насправді?

— Так, вірю.

Як тільки він вимовив ці два слова, то відразу зрозумів яка широка прірва тепер розділяє його і Бай Жун. Обидва надовго замовчали; лише радіохвилі ткали свою невидиму павутину, поєднуючи їх в останній раз.

— У тебе є друг, чи не так? — запитав він.

— Так. Вже давно.

— Де він зараз?

Він почув її легкий сміх.

— Де ще він може бути?

Він теж розсміявся.

— Дійсно, де ще?

— Гаразд. Всього доброго. Прощай. — Бай Жун відключилася, розриваючи зв'язок. Обірвалася нитка, що простягнулася через нічне небо; люди на її кінцях трохи засмутилися, але не більше того.

— Уже занадто холодно. Підемо спати в машину, — запропонував він своїй супутниці.

Та відмовилася рухом голови.

— Ні, давай залишимося тут. Тобі подобається дивитися на мене в світлі вогню, адже правда?

Близько півночі з Шицзячжуана приїхала машина швидкої дорожньої допомоги. Ремонтники здивувалися, виявивши його біля багаття.

— А чого ви сушняк палите? Адже двигун в порядку. Сиділи б в машині, в теплі…

Коли машину відремонтували, Ло Цзи помчав додому крізь ніч. Він вибрався з гір на рівнину і до світанку дістався до Шицзячжуана. До десятої ранку він був в Пекіні.