Розділ «Рейчел»

П’ятниця, 16 серпня 2013 року

Я майже очей не стулила. Випила півтори пляшки вина, намагаючись заснути, щоб припинили тремтіти руки, щоб угамувати переляк, але нічого не допомогло. Щоразу, коли починаю клювати носом, раптово прокидаюся. У мене таке відчуття, що він ось тут, у кімнаті, поряд зі мною. Я увімкнула світло та сиділа, прислухаючись до звуків, до людей, які кружляють навколо будівлі. І лише з першими променями сонця я трохи розслабилася й спромоглася задрімати. Мені наснилося, що я знову в лісі. Поряд зі мною Том, але мені однаково страшно.

Вчора ввечері я залишила Тому повідомлення. Після того як вибралася від Скотта, припустила до номера двадцять три та постукала у двері. Я була так перелякана, що мені було навіть наплювати, чи вдома Анна, чи розлютиться, коли мене побачить. Ніхто не відчинив. Тож я нашкрябала записку на клаптику паперу та кинула до поштової скриньки. Байдуже, що вона побачить — гадаю, в глибині душі я б навіть зраділа, якби вона побачила. У записці я не написала нічого конкретного: просила його про зустріч, щоб обговорити вчорашні події. Імені Скотта не згадувала, тому що не хотіла, щоб Том попрямував туди вимагати пояснень — одному богові відомо, що з цього могло б вийти.

Тільки-но дісталася додому, зателефонувала до поліції. Спершу пропустила пару келихів вина, щоб заспокоїтися. Просила з’єднати з детективом Ґаскіллом, але мені відповіли, що його немає на місці, тож довелося спілкуватися з Райлі. Зовсім не те, на що я сподівалася, — знаю, що Ґаскілл поставився б до мене люб’язніше.

— Він ув’язнив мене в себе вдома, — повідомила я. — Він мені погрожував.

Вона запитала, як довго він мене «ув’язнював». Я навіть відчувала, що «ув’язнював» вона взяла в лапки.

— Не знаю, — відповіла я. — Можливо, з півгодини.

Запала тривала тиша.

- І він вам погрожував. Ви могли б детальніше розповісти про погрози?

— Він сказав, що зламає мені шию. Сказав… сказав, що слід було б зламати мою шию…

— Йому слід було зламати вам шию?

— Він сказав, що обов’язково б зламав, якби йому не набридло.

Знову мовчання.

— Він ударив вас? Якимось чином завдав шкоди?

— Синці. Лише синці.

— Він бив вас?

— Ні, тільки хапав.

Знов мовчання.

А потім:

— Міс Ватсон, ви перебували в будинку Скотта Гіпвелла?