Розділ «Мeґан»

Четвер, 7 березня 2013 року

У кімнаті темрява, повітря важке та солодке від запаху наших тіл. Ми знову в «Лебеді», в номері під самим дахом. Проте сьогодні все інакше, бо він досі тут, спостерігає за мною.

— Куди ти хочеш поїхати? — запитує він.

— У будинок на пляжі на Лазурному березі, - відповідаю я.

Він посміхається.

- І чим ми там будемо займатися?

Я сміюся.

— Ти маєш на увазі крім заняття коханням?

Його пальці неспішно ковзають по моєму животу.

— Крім заняття коханням.

— Ми відкриємо невеличке кафе, будемо виставляти картини, вчитися серфінгу.

Він цілує мене у стегно.

— А як щодо Таїланду?

Я морщу ніс.

— Надто багато дітей на канікулах. Сицилія, — кажу я. — Еґадські острови. Ми відкриємо бар на пляжі, будемо рибалити…

Він знову сміється, потім притискається до мого тіла, цілує мене.

— Неперевершено, — шепоче він. — Ти неперевершена.

Мені хочеться сміятися, хочеться сказати вголос: «Ось бачиш! Я перемогла! Я ж казала тобі, що це не востаннє. Останнього разу не буде». Я прикушую губу, заплющую очі. Я мала рацію, я була в цьому впевнена, проте ніякого полегшення від цього не відчуваю. Мовчки смакую перемогу; насолоджуюся нею майже так само сильно, як його дотиками.

А після всього він розмовляє зі мною, як ніколи раніше не розмовляв.