TextBook — Саме так, пілтдаунську людину. Смітсонівський інститут поки що не в стані придбати у нас другу пілтдаунську людину, але вони чекають на смерть одного багатого, улюбленого мецената і...
— Майле...
— Франція закупить гуртом всю петрушку, яку їм дамо, і це в наших інтересах, бо нам потрібні франки, щоб обміняти на ліри, далі на пфеніги, щоб оплатити фініки, коли їх повернуть назад. Також я замовив велетенську партію перуанського бальсового дерева, яке треба розподілити серед усіх їдалень синдикату на пропорційній основі.
— Вальсове дерево? А навіщо їдальням бальсове дерево?
— У наші дні не так легко натрапити на добре бальсове, полковнику. Я просто подумав, що не варто упускати таку нагоду.
— Ні, мабуть, що ні, — невпевнено припустив полковник Каткарт з таким виглядом, ніби в нього морська хвороба. — І сподіваюсь, ціна була добра.
— Ціна, — відповів Майло, — була шалена... реально завищена! Та оскільки ми купили його в однієї з наших філій, то заплатили з радістю. Подбайте про шкури.
— Кури?
— Шкури.
— Шкури?
— Шкури. В Буенос-Айресі. Їх треба видубити.
— Видубити?
— На Ньюфаундленді. І відправити морем до Гельсінкі бе-пе-о до початку весняної відлиги. До Фінляндії все йде бе-пе-о і до початку весняної відлиги.
— Без попередньої оплати? — висловив здогад полковник Каткарт.
— Чудово, полковнику. У вас дар, сер. А далі — корки.
— Корки?
— Відіслати до Нью-Йорка, кукурудзу до Тулузи, мешти до Будапешта, рельси до Уельса, мандарини — до Палестини.
— Майле!
— А в Ньюкаслі у нас вугілля, сер.
Полковник Каткарт скинув руки догори.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка-22» автора Геллер Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 35“ на сторінці 5. Приємного читання.