Розділ 35

— Але це справді незле, Майле. Взагалі незле, коли взяти до уваги всі інші ваші заслуги. П’ять завдань, кажете? Лише п’ять?

— Лише п’ять, сер.

— Лише п’ять, — на мить полковник Каткарт жахливо знітився, задумавшись, до чого веде Майло і чи він уже не мав через нього якоїсь плями на репутації. — П’ять, Майле, — це дуже добре! — з запалом вигукнув він, угледівши проблиск надії. — В середньому це майже по одному бойовому вильоту на два місяці. І певно, ви не зарахували сюди той раз, коли ви нас бомбили.

— Ні, сер. Зарахував.

— Зарахували? — дещо здивовано перепитав полковник. — Насправді ви ж тоді не були на завданні, адже так? Якщо мене не зраджує пам’ять, ви стояли біля мене в диспетчерському пункті, хіба ні?

— Але це було саме моє завдання, — наполягав Майло. — Я організував його, і я дав літаки й боєприпаси. Я все спланував і всім керував.

— Ах, звісно, Майле, звісно. Я з вами не сперечаюся. Я просто перевіряю цифри, аби впевнитися, що ви отримаєте усе вам належне. А чи зарахували ви також той час, коли ми уклали з вами договір про бомбардування мосту біля Орв’єто?

— О ні, сер. Не думаю, що маю на це право, адже в той час я керував зенітним вогнем із Орв’єто.

— Не бачу ніякої різниці, Майле. Все одно то був ваш наліт. І до того ж, слід зауважити, з біса добрий. В міст ми не поцілили, зате візерунок бомбометання вийшов прекрасний. Пригадую, генерал Пекем про це говорив. Ні, Майле, я наполягаю, щоб ви зарахували Орв’єто до своїх бойових вильотів.

— Ну, якщо ви наполягаєте, сер...

— Наполягаю, Майле. Отже, дивіться, тепер у вас цілих шість бойових вильотів, і це з біса добре, Майле, з біса добре, реально. Шість вильотів — це двадцять процентів приросту за якихось кілька хвилин, а це зовсім незле, Майле, зовсім незле.

— Багато хто вже має сімдесят, — зауважив Майло.

— Але ніхто з них не вигадав бавовну в шоколаді, чи не так? Майле, ви робите більше, ніж вам належиться.

— Зате їм випадає вся слава і перспективи, — капризно, ледь що не пхинькаючи, наполягав Майло. — Сер, я хочу воювати нарівні з усіма. Саме тому я тут. Я теж хочу завойовувати медалі.

— Так, Майле, звичайно. Ми всі хочемо більше часу проводити в бою. Але такі, як ми з вами, воюємо інакше. От гляньте на мій послужний список, — мовив полковник Каткарт з улесливим смішком. — Б’юсь об заклад, не всі знають, Майле, що сам я літав чотири рази.

— Ні, сер, не знають, — відповів Майло. — Всі думають, що ви літали лише на два бойові завдання. І одне з них було, коли Аарфі випадково залетів на ворожу територію по дорозі в Неаполь, де ви хотіли купити на чорному ринку охолоджувач для води.

Полковник Каткарт збентежено почервонів і вирішив далі не сперечатися.

— Ну гаразд, Майле. Ваш намір заслуговує на найвищу похвалу. Якщо це для вас так багато значить, я накажу майорові Майору призначити вам ще шістдесят чотири бойових завдання, щоб ви змогли набрати сімдесят.

— Дякую вам, полковнику, дякую вам, сер. Ви не уявляєте собі, що це значить.

— Немає за що, Майле. Я добре уявляю собі, що це значить.