Розділ 39

Пастка-22

Вічне місто

Йосаріан вилетів у самоволку разом з Майлом, а той, взявши курс на Рим, докірливо похитав головою і з побожним трепетом уст тоном проповідника заявив Йосаріанові, що йому за нього соромно. Йосаріан кивнув. Йосаріан робить з себе посміховисько, бо ходить задом наперед з пістолетом при боці, сказав Майло, і відмовляється вилітати на бойові завдання. Йосаріан кивнув. Це неповага до ескадрильї і ганьба для начальства. Та й Майла він ставить у незручне становище. Йосаріан знову кивнув. Люди ремствувати починають. Це просто несправедливо —дбати лише про власну безпеку, коли такі як Майло, полковник Каткарт, підполковник Корн і колишній РПК Вінтерґрін ладні зробити все можливе задля перемоги. Льотчики з сімдесятьма бойовими завданнями починають ремствувати, бо тепер їм доведеться відлітати вісімдесят, і ще є ризик, що хтось із них теж начепить пістолета і буде розгулювати задом наперед. Бойовий дух падає, і все через Йосаріана. Країна в небезпеці; а він ставить під загрозу свої традиційні права на свободу й незалежність, сміючи з них користатися.

Йосаріан у кріслі другого пілота знай кивав головою і старався не слухати Майлове базікання. На думці в нього була повія Нейтлі, а також Крафт і Орр, Нейтлі і Данбар, Малий Семпсон, Маквот і всі убогі, недалекі, хворобливі люди, яких він бачив в Італії, Єгипті й Північній Африці чи знав, що такі є в інших краях світу; Сноуден і сестричка повії Нейтлі також були в нього на совісті. Він, здається, зрозумів, чому повія Нейтлі вважала його винним за смерть Нейтлі й хотіла його убити. А чому в біса й ні? Цей світ людей належить чоловікам, і вона й молодші за неї мають повне право винуватити його і старших за нього за всі нелюдські трагедії, що з ними трапились; так само й вона, навіть у своєму горі, була винна у бідах, що впали на її сестричку і всіх інших дітей, що за нею стоять. Хтось колись мусить зробити щось. Кожна жертва — злочинець, і кожен злочинець — жертва, і мусить же хтось нарешті взяти й розірвати цей огидний ланцюг успадкованих звичок, небезпечний для всіх. Адже й досі у деяких куточках Африки дорослі работорговці викрадають хлопчиків і продають за гроші чоловікам, які потрошать їх і з’їдають. Йосаріан дивувався, як самі діти можуть терпіти таке варварське жертвопринесення, без найменших виявів страху чи болю. Він вірив, що причиною тут — стоїчна покора дітей. Якби було не так, міркував він, то цей звичай давно би відмер, бо, відчував він, не може бути жага багатства чи безсмертя такою страшною, щоб гамуватись дитячим стражданням.

Він розхитує човна, сказав Майло, і Йосаріан ще раз кивнув. Він не є порядним членом команди, сказав Майло. Йосаріан кивнув і слухав далі, що коли йому не до вподоби, як полковник Каткарт та підполковник Корн командують полком, то було б порядніше, якби він забрався до Росії, а не мутив воду тут. І полковник Каткарт, і підполковник Корн завжди дуже добре ставились до Йосаріана, казав Майло; хіба не дали вони йому медаль після останнього нальоту на Феррару і не підвищили до капітана? Йосаріан кивнув. Хіба не годують вони його і не видають платню щомісяця? Йосаріан знову кивнув. Майло був упевнений, що вони милосердно простять його, якщо Йосаріан піде до них, попросить вибачення, покається й пообіцяє відлітати вісімдесят бойових завдань. Йосаріан сказав, що подумає, а коли Майло випустив шасі і плавно пішов на посадку, затамував віддих і став молитися за щасливе приземлення. І хто б сказав, що йому так остогидне літати?

Коли літак сів, він побачив, що Рим лежить у руїнах. Аеропорт розбомбили вісім місяців тому, І вузлуваті уламки білих кам'яних плит позгрібали бульдозерами в пласкі купи по обидва боки входу на льотне поле, обнесене колючим дротом. Колізей стояв напіврозваленою шкаралупою, арка Костянтина обвалилась. У квартирі повії Нейтлі стояв повний розгардіяш. Дівчата зникли, залишилась тільки стара. Шибки в квартирі були повибивані. Закутана в кілька светрів та спідниць, накрита темною шаллю, стара сиділа, згорнувши руки, на дерев’яному кріслі біля електричної плитки і кип'ятила воду в пом'ятій алюмінієвій каструльці. Вона говорила сама до себе і, щойно зауваживши Йосаріана, почала голосити.

— Пропали! — заголосила вона ще до того, як він встиг відкрити рот. Обхопивши себе за лікті, вона скорботно загойдалася вперед-назад на скрипучому кріслі. — Пропали.

— Хто?

— Всі пропали. Всі бідолашні дівчатка.

— Куди пропали?

— Геть. Їх вигнали геть, на вулицю. Всіх вигнали. Усіх бідолашних дівчаток.

— Хто вигнав? Хто це зробив?

— Ці падлючі здорові солдати в білих касках, з кийками. І наші карабінери. Прийшли зі своїми кийками і всіх повиганяли. Навіть пальта не дали вдягнути бідолашкам. Просто на холод вигнали.

— Їх арештували?

— Їх вигнали. Просто вигнали геть.

— Навіщо ж було виганяти, коли їх не арештували?

— Не знаю, — схлипнула стара. — Не знаю. Хто ж про мене подбає? Хто тепер про мене подбає, коли всі бідолашки пропали? Хто подбає?

— Таж мусила бути якась причина, — наполягав Йосаріан, ударяючи кулаком по долоні. — Не могли вони просто так вдертись І всіх повиганяти.

— Нема причини, — квилила стара. — Нема причини.

— Яке вони мали право?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пастка-22» автора Геллер Дж. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 39“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи