Розділ 29

— Зображення, — досить лагідно відповідає Зіґфрід, — складено на підставі твого опису Сьюзі Херейри.

Я запалюю ще одну цигарку. Це трохи важко, бо в мене трусяться руки.

— Отакої! — говорю я з непідробним захватом. — Шапкую перед тобою, Зіґфріде. Це справді цікаво. Звичайно, — веду далі, раптом відчувши роздратування, — Сьюзі була дитиною, о Господи! А тут я бачу — маю на увазі зараз — що є певна подібність. Але з віком ти не вгадав.

— Робе, — говорить Зіґфрід, — скільки років мала твоя матуся, коли ти був ще маленьким?

— Вона була дуже юна, — додав я через кілька хвилин, — Насправді вона здавалася молодшою від свого віку.

Зіґфрід дає мені подумати, а потім знову махає рукою — і фігура зникає. Натомість несподівано з’являється зображення двох п’ятимісних кораблів, які стикувалися за допомогою посадкових модулів у проміжному просторі, а навколо них… навколо них…

— Господи, Зіґфріде, — простогнав я. Зіґфрід витримує паузу. Як на мене, він може чекати вічно, а я просто не знаю, що сказати. Мені не боляче, але я паралізований. Я не можу ні говорити, ані поворухнутися.

— Це реконструкція двох кораблів із твоєї експедиції недалеко від об’єкта, — дуже м’яко починає Зіґфрід, — Це чорна діра, точніше сингулярність у стані надзвичайно швидкого обертання.

— Зіґфріде, я знаю, що це таке.

— Так, знаєш. Через обертання швидкість прямолінійного руху так званого горизонту події, або розриву Шварцшильда, перевищує швидкість світла, тому діра не зовсім чорна; зокрема її можна побачити внаслідок явища, відомого як «Черенковське випромінювання»[12]. Завдяки даним щодо різних ознак сингулярності, зчитаних за допомогою пристроїв, ти розбагатів, бо ваша експедиція отримала бонус у розмірі десять мільйонів доларів на додачу до узгодженої суми.

— Я теж це знаю, Зіґфріде.

Пауза.

— Можливо, Робе, ти скажеш, що ще про це знаєш?

Пауза.

— Не впевнений, Зіґфріде.

Знову пауза.

Він навіть не заохочує мене спробувати. Він знає, що йому не треба цього робити. А я хочу спробувати і сприймаю його поведінку як натяк. У цьому є щось таке, про що я не можу розмовляти. Боюся навіть думки про це, але довкола основного жаху є дещо, про яке я можу говорити: навколишня дійсність.

— Зіґфріде, я уявлення не маю, що ти знаєш про сингу­лярність.

— Можливо, ти просто розповіси те, що, на твою думку, мушу знати, Робе.

Я пригашую цигарку і запалюю наступну.