Розділ 19

— Те, що ти зазвичай приховуєш. Діагноз. Прогноз. Загальні коментарі стосовно моєї історії хвороби. Що ти справді думаєш про мене.

— Пацієнт Робінетт Стетлі Броудгед, — одразу відповідає Зіґфрід, — чоловік, сорок п’ять років, забезпечений, веде активний спосіб життя. Причина звернення до психіатра — депресія й дезорієнтація. Він висловлював почуття провини і в нього проявляється селективна афазія щодо певних моментів на свідомому рівні, яка виявляється у формі символіки снів. Його сексуальний потяг відносно низький. Його стосунки з жінками зазвичай неуспішні, хоча його психосексуальна орієнтація в основному гетеросексуальна у 80-му процентилі…

— Що за маячня… — перебиваю я, запізно відреагувавши на слова про низький сексуальний потяг і неуспішні взаємини. Проте не хочу з ним сперечатися. До того ж, тієї миті Зіґфрід сам говорить:

— Хочу повідомити, Робе, що твій час майже сплинув. Тобі пора йти до кімнати відпочинку.

— Дурня! Від чого мені відпочивати?

Одначе його думка досить обґрунтована.

— Добре, — відповідаю я, — перейди назад до звичайного режиму. Скасувати команду — я ж кажу все правильно? Команду скасовано?

— Так, Роббі.

— Знову! — кричу я. — Визначся вже, чорт забирай, як мене називатимеш!

— Я звертаюся до тебе за допомогою того терміна, що підходить до твого настрою, або для настрою, який хочу в тебе викликати, Роббі.

— Ти зараз хочеш, щоб я став немовлям? Гаразд, не звертай уваги. Слухай, — веду я далі, встаючи, — ти пам’ятаєш усю нашу розмову під час того, як я керував екраном?

— Звичайно, Роббі. — Потім сам додає на мій подив через десять-двадцять секунд після того, як мій час вичерпався. — Роббі, ти задоволений?

— Що?

— Ти встановив, що я просто робот, і ти цим задоволений? Що ти можеш у будь-який час мною керувати?

Я стою як укопаний.

— Це те, що я роблю? — здивовано питаюсь і додаю: — Добре. Гадаю, так. Ти робот, Зіґфріде. Я можу тобою керувати.

Поки я виходжу, він у спину мені говорить:

— Ми завжди знали це, еге ж? Насправді ж ти боїшся місця, де відчуваєш потребу керувати, хіба не так?