Розділ 14

Потім він міг півгодини похмуро знімати карти з таким виглядом, наче для нього це питання життя й смерті. Фактично, так і було. Уявіть собі: ви летите на п’ятимісному кораблі упродовж 75 днів, а повороту досі немає. Ви розумієте, що у вас проблеми: раціону для п’ятьох чоловік вистачить не більше, аніж на триста днів.

Проте, його вистачить довше на чотирьох або на трьох.

Або на двох, або ж на одного.

У такий момент стає зрозуміло, що хтось не повернеться живим. Тоді екіпаж починає знімати карти. Той, хто програв, мусить заради ввічливості перерізати собі горлянку. Якщо ж він нечемний, то інші четверо навчать його етикету

Багато п’ятимісних кораблів стали тримісними, а деякі — одномісними.

Отже, ми проводили час. Це було нелегко і, певна річ, не дуже швидко.

Секс став незалежною втіхою на деякий час. Ми з Кларою гайнували кілька годин поспіль в обіймах, ненадовго засинаючи і прокидаючись, щоб знову кохатися. Гадаю, хлопці чинили так само; скоро посадковий модуль почав тхнути як чоловіча роздягальня у спортзалі. Потім усі п’ятеро взялись усамітнюватися. Ну, на кораблі бракувало змоги усамітнитися для всіх, але ми якомога старалися; за спільною згодою ми стали по черзі залишатися в модулі на годину-дві. Коли я був у модулі, Клару терпіли в капсулі, а коли наставала її черга, я зазвичай грав у карти з хлопцями. Поки хтось із них був у модулі, двоє інших приставали до нашої спілки. Я уявлення не маю, хто що робив наодинці; що ж до мене, я переважно дивився в нікуди у буквальному сенсі цього слова: крізь ілюмінатори я витріщався в абсолютну темряву. Там не було на що дивитись, але це краще, аніж те, від чого я давно вже втомився на кораблі.

Через деякий час у кожного з нас з’явилися свої звички. Я переглядав плівки, Дред дивився порнодиски, Гем розклав синтезатор і в навушниках виконував електронну музику (але й через навушники її можна було почути, якщо добре вслухатися; мені вкрай настогид Бах, Палестріна і Моцарт), Сем Кагане ненав’язливо організовував для нас заняття і ми розважались, обговорюючи природу нейтронних зірок, чорних дір та Сейфертівських галактик, або аналізували випробування перед посадкою в інших світах. Плюсом було те, що в ці півгодини нам вдавалося припинити ненавидіти одне одного (так, іншим часом ми ненавиділи одне одного). Я не терпів того, що Гем Тає постійно тасував карти, Дред вороже ставився до того, що я іноді палю, хоча це нічим не було обґрунтовано, пахви Сема жахливо смерділи, на додачу до нестерпного повітря у капсулі. Порівняно з ним найгірші запахи на Брамі — просто розарій. Що ж до Клари — так, у Клари була жахлива звичка: вона любила спаржу. Вона взяла із собою 4 кілограми зневодненої їжі задля урізноманітнення раціону і щоб було чим клопотатися; попри те, що Клара ділилася зі мною та іноді з іншими, вона постійно наголошувала, що їстиме самотужки. Спаржа надає сечі дивного запаху. Не дуже романтично дізнаватися, що твоя кохана їла спаржу, нюхаючи повітря у спільній вбиральні.

ТРІШКИ ПРО НАРОДЖЕННЯ ЗІРОК

Д-р Азменіон. Я гадаю, усі ви зібралися тут, щоб отримати наукову премію, а не тому, що цікавитесь астрофізикою. Не хвилюйтеся: прилади виконують за вас усю роботу. Вам лише треба кожного дня робити сканування. Якщо ви знайдете щось особ­ливе, це буде належно поціновано після повернення.

Питання. Хіба ми не мусимо самі знайти щось особливе?

Д-р Азменіон. Звісно! Так, один проспектор зірвав куш у півмільйона, здається, за те, що полетів до Туманності Оріона і помітив, що в одній частині газової хмари була вища температура, аніж в інших. Він вирішив, що це народжується нова зірка. Газ конденсувався й почав нагріватись. Можливо, через десять тисяч років там з’явиться нова сонячна система, яку ми всі зможемо побачити. Цей проспектор проводив ретельну аерофотозйомку тієї частини неба. Він одержав премію. Тепер щороку Корпорація відряджає туди кораблі для фіксації нових даних. Вони виплачують премію у розмірі сто тисяч доларів, а той проспектор має половину. Якщо бажаєте, я можу вам надати координати схожих місць (наприклад, Потрійної туманності). Ви не отримаєте півмільйона, але щось таки вам перепаде.

А проте, вона була моєю коханою. Ми не лише трахалися в посадковому модулі, збуваючи час, а й розмовляли. Я нікого так добре не розумів, як Клару. Я кохав її, і з цим нічого не вдіяти, навіть якби я й хотів. Ніколи.

На двадцять третій день я грав на синтезаторі Гема і відчув напад морської хвороби. Нестійка гравітація, яку я майже не помічав, стрімко посилювалася.

Підвівши голову, я зустрівся з поглядом Клари. Вона соро­м’язливо усміхалася, мало не плачучи. Вона вказала на спіраль. Золотаві іскри безладно стрибали навколо звивистої скляної спіралі, немов яскраві дрібні рибки в струмочку.

Ми обійнялися зі сміхом, а відтак усе перекинулося догори дриґом. Корабель розвернувся, і в нас залишалося досить часу.