• необхідності збереження рівноваги у задоволенні потреб відвідувачів і відвідуваних;
• повазі щодо матеріальної та духовної культури місцевого населення;
• взаємній економічній вигоді, тобто низьких витратах відпочинку з одного, а додатковому доході з іншого боку.
Синтетичне порівняння відмінностей між тогочасним масовим туризмом, який іноді називають комерційним, та альтернативним туризмом зробив Л. Дерной[2] (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 ОЗНАКИ МАСОВОГО І АЛЬТЕРНАТИВНОГО ТУРИЗМУ
| Комерційне підприємство | Домогосподарство |
| Централізована система управління | Сімейний уклад |
| Дохід підприємства | Дохід для жителів і села |
| Вразливість на коливання кон'юнктури | Еластичність |
| Основне джерело доходу фірми | Додаткове джерело доходу |
| Пропонує туристичні продукти | Дає можливість гостям брати участь у щоденному житті родини і села |
| Допускає і навіть спричинює напругу між туристами та місцевою спільнотою | Дає можливість порозумітися, налагодити приятельські стосунки |
| Високі ціни, відповідний стандарт | Низькі ціни, різні умови |
| Ізоляція туристів щодо місцевого життя | Дає змогу брати участь у місцевих заходах, подіях |
| Централізація | Децентралізація |
| Вимагає значних інвестицій, іноді бюджетних коштів | Вимагає невеликих інвестицій, переважно за рахунок власних заощаджень |
| Основна база розміщення — готелі | Переважаюча база розміщення — приватний житловий сектор |
| Відтік доходів з туристичного регіону | Сукупний капітал залишається у регіоні |
| Швидке споживання природних благ спричинює їх деградацію | Безпосередній контакт з природою, бережливе ставлення до довкілля |
| Анонімний контакт туриста з працівником | Особиста участь у житті господаря і господарських процесах |
| Відтік робочої сили у сферу туризму | Туризм сприяє розвитку інших галузей народного господарства |
| Пасивний відпочинок у комфортних умовах | Активний відпочинок |
| Основна мета — прибуток | Перевага не лише матеріальна, а й у збереженні життєвих цінностей |
Основна ідея альтернативного туризму полягає у налагодженні контактів з населенням туристичної дестинації. Це прагнення туристів пізнати історію, культуру, економіку відвідуваної країни чи регіону, а також спосіб життя мешканців, тобто чогось більшого, ніж традиційні "чотири s": sun, sea, sand, sex (сонце, море, пісок, секс). Ці критерії заміняють нові "s", а саме: sport, sightseeing, shoping, sound (спорт, краєзнавство, торгівля, здоров'я). Необхідно зазначити, що важливою проблемою є задоволення потреб різних верств населення, турбота про автентичність культури і суспільні цінності місцевої спільноти.
Замість швидких транспортних засобів, комфортного розміщення, традиційної кухні альтернативний туризм пропонує свободу в самоорганізації подорожі, нічліг у приватних помешканнях і регіональну кухню. Його учасник уникає гонитви за сувенірами, походів стандартними маршрутами і модного спорядження. Він надає перевагу враженням, переживанням, сприйняттю локальних звичаїв, вбрання і кухні.
Характерною ознакою альтернативного туризму є складність його організації. На противагу масовому, альтернативний туризм вимагає від прихильників фізичних і розумових (духовних) зусиль; іноді його ототожнюють з кваліфікованим туризмом. Туристичні послуги відвідувачам надають особи різних професій (аграрії, працівники сфери побутового обслуговування, вчителі тощо), які постійно проживають у сільській місцевості. Обслуговуючий персонал масового туризму (інструктори, покоївки, офіціанти, екскурсоводи тощо) є представниками туристичного сектору і володіють спеціально набутим фахом та кваліфікаційним рівнем4. Тому учасник альтернативного туристичного руху має пройти відповідну підготовку, постійно самовдосконалюватися, творчо підходити до справи.
Описані тенденції світового туризму також характерні для України. Альтернативний, у тому числі сільський, туризм отримує все більше прихильників, які у пошуку відпочинку надають перевагу :
• відпочинку у віддалених від основних туристичних центрів місцях з самоорганізацією вільного часу;
• різним видам відпочинку та набуттю спеціалізованих умінь, що пропонуються на сільських територіях;
• індивідуальним, незалежним подорожам з метою відкриття нових територій і об'єктів.
Відповідно до наведених вище ознак, яким має відповідати альтернативний туризм, до нього можна віднести декілька видів туризму, що схематично зображено на рис. 1.1.
Сільський туризм узгоджується з багатьма пріоритетами альтернативного туризму, а саме: підтримує добробут місцевого населен
Рис. 1.1. Види альтернативного туризму
ня, використовує існуючий вільний житловий фонд селян, надає туристам сільськогосподарські продукти, вирощені й перероблені за традиційними технологіями. Він є приводом для приїжджих глибше пізнати сільське середовище, його культуру, традиції, звичаї, забуті обряди. Іноді селяни наголошують на важливості проблематики охорони природи, впливаючи своїми поглядами і прикладами на поведінку та спосіб перебування туристів, і водночас збагачують свій світогляд завдяки контактам з приїжджими.
За умови пристосування пропозиції до окремих вимог клієнтів сільський туризм може бути підґрунтям для розвитку інших форм альтернативного туризму — культурного і агроекотуризму, а також багатьох видів кваліфікованого туризму (кінний, винний, кулінарний тощо).
Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРЕДМОВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
