Бізнес-планування у сільському туризмі

Сільський туризм

• найважливіші дані щодо продажу, витрат й прибутку від агротуристичної діяльності (за трирічний період);

• інформацію про власника господарства, склад його сім'ї, досвід, можливість залучення додаткового персоналу.

Характеристика господарства. У цій частині бізнес-плану потрібно подати дані про:

• історію господарства (рік створення, правовий статус, форма власності; масштаб господарства, структура виробництва (рослинництво, тваринництво, надання послуг, посередництво, переробка тощо), стандарт приміщень, теперішні досягнення);

• розміщення господарства з урахуванням природних, екологічних, комунікаційних умов та інших елементів, що стосуються місцевої інфраструктури;

• організаційні зв'язки господарства з інституціями, які спричиняють розвиток сільського туризму, наприклад, Спілка сприяння розвитку сільського туризму в Україні, районні відділи туризму, співпраця з туристичними фірмами.

Характеристика господарства має містити опис майнового стану (власний чи залучений капітал, основні засоби, площа сільськогосподарських угідь) та фінансові результати за останні три роки (баланс доходів і витрат).

Характеризуючи засоби господарства, не можна не згадати осіб, які там живуть і працюють. Людський ресурс є і шансом розвитку, і його обмеженням. Тому потрібно врахувати вміння членів сім'ї (у випадку особистого селянського господарства) або колективу (у господарстві/підприємстві з найманою робочою силою), а особливо осіб, які здійснюють керівну функцію. Необхідно вказати на такі ознаки: підприємливість, уміння приймати рішення, наполегливість, організаційні здібності у колективі. Виробнича програма має відповідати можливостям осіб, які будуть її реалізовувати.

Бізнес-план охоплює як керівництво, так і виконавчих працівників. В селянських господарствах це, як правило, ті ж самі люди, однак у підприємствах з найманою робочою силою це різні особи.

Читачеві бізнес-плану важливо також знати, хто буде вирішувати фінансові питання. Інвестори охочіше довіряють особам, які мають вищу професійну освіту, великий досвід роботи у цій сфері або є знаними у фінансовому середовищі. Отже, бізнес-план має містити основну інформацію про керівний персонал (власника господарства чи підприємця), зокрема його освіту, професійний стаж роботи та найважливіші досягнення. У бізнес-плані потрібно також представити інших працівників чи членів сім'ї, а саме їхній рівень освіти, захоплення, вміння й придатність до реалізації опрацьованого бізнес-плану.

Багато господарств мають добрі відгуки, визнання клієнтів, а фірмовий знак є гарантією високої якості продуктів або послуг. Якщо господарство дійсно може пишатися такими досягненнями, про це обов'язково потрібно сповістити читача, що полегшить йому прийняття позитивного для заявника рішення.

Характеристика намірів має розкрити читачеві напрями розвитку господарства, його цілі, представити завдання до виконання, а також необхідні фінансові засоби для розпочинання діяльності. Обґрунтовуючи свої наміри, можна використовувати аргументи внутрішнього та зовнішнього плану. Цілями, які стосуються власне господарства, можуть бути: поліпшення ефективності господарювання, збільшення доходів, повніше використання доступних засобів, наприклад, працівників, будівель, землі. Натомість аргументи зовнішнього плану можуть стосуватися розміщення господарства, позиціювання його продукції на ринку, конкурентоспроможності, якості, доступності, лікувальних особливостей. Перевагою також може бути невелика конкуренція з боку інших господарств. Важливим інформаційним елементом є передбачувана ціна послуг або туристичного продукту на тлі конкурентних благ, її структура, а також можливості щодо її зниження.

Опис організації виробництва (надання послуг) має бути сформований у спосіб, який забезпечить його розуміння читачеві, який не є спеціалістом у цій сфері. Текст має чітко відобразити переваги й недоліки певної технології. Потрібно зазначити джерела сировини, капіталомісткість, працемісткість та вплив на природне середовище тощо. Стосовно споживчих продуктів важливе значення має інформація щодо вмісту ГМО чи стимуляторів, барвників та інших добавок штучного походження. Потрібно зауважити, що у тексті бізнес-плану вмішують інформацію, яка є необхідною для розуміння основ технології виробництва. Натомість усі похідні дані варто подати у додатках.

Окремим елементом бізнес-плану є характеристика конкуренції. У цій характеристиці потрібно звернути увагу на виявлення основних конкурентів (місцевих, регіональних), на аналіз їх слабких і сильних сторін, на майбутні можливості розвитку й реагування конкурентів, на порівняння власних можливостей з конкуренцією. Йдеться про те, чи агротуристичне господарство матиме успіх у конкурентній боротьбі.

Залежно від ситуації агротуристичного господарства конкуренція на туристичному ринку може відбуватися у напрямі:

• цінової конкуренції агротуристичних послуг;

• якості послуг;

• неповторюваності послуг;

• диференціації послуг.

Власники агротуристичних господарств мають дотримуватися розумної конкуренції, яка ґрунтується на співпраці. Тому їм варто зосередити свою діяльність на створенні спільних пропозицій, на пропонуванні кращих послуг з нижчими цінами, на побудові ефективної реклами. Спільне розуміння того, що конкуренція сприяє створенню кращого продукту, розширює асортимент послуг, забезпечує їх спеціалізацію й більшу атракційність, може спричинити зацікавлення туристів певною місцевістю і, як результат, — пожвавити туристичний рух.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сільський туризм» автора Кудла Н.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бізнес-планування у сільському туризмі“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Визначення місця сільського туризму в системі наукових дисциплін

  • Основи сільського туризму

  • Етапи змін розвитку туризму на сільських територіях

  • Визначення видів туризму у сільській місцевості

  • Агротуризм

  • Агроекотуризм

  • Розділ 2. АГРОТУРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Оцінка туристичної привабливості села та його околиць

  • Вплив елементів інфраструктури на визначення місця сільського відпочинку

  • Дорожня інфраструктура

  • Розділ 3. ЕКОНОМІКА СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Методи встановлення цін

  • Ціноутворення на основі витрат

  • Бізнес-планування у сільському туризмі
  • SWOT - аналіз агротуристичної діяльності

  • Джерела фінансування агротуристичної діяльності

  • Інвестиційна програма агротуристичного господарства

  • Розділ 4. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ АГРОТУРИСТИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Внутрішні й зовнішні чинники агротуристичної діяльності

  • Цільові групи споживачів послуг сільського туризму

  • Продукт сільського туризму

  • Дистрибуція агротуристичної пропозиції

  • Використання елементів комплексу популяризації в агротуристичній діяльності

  • Значення персоналу в сфері сільського туризму

  • Використання Інтернету в сільському туризмі

  • Розділ 5. ЯКІСТЬ У СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМІ

  • Катетеризація сільської бази розміщення

  • Якість як визначальний чинник пропозиції сільського туризму

  • Гарантування безпеки у сфері сільського туризму

  • Розділ 6. ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Агротуристичне дорадництво та підготовка кадрів

  • Формування навчальної агротуристичної стратегії

  • Вступ до туристичного бізнесу

  • Розділ 7. ОСНОВИ СІЛЬСЬКОЇ ГОСТИННОСТІ

  • Розташування й екологічні умови

  • Умови розміщення

  • Селянська сім'я та її схильність до агротуристичної діяльності

  • Принципи перебування в агротуристичному господарстві

  • Розділ 8. ШАНСИ І ЗАГРОЗИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ТУРИЗМУ

  • Розділ 9. СІЛЬСЬКИЙ ТУРИЗМ У ДЕЯКИХ КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ І БЛИЖНЬОГО ЗАРУБІЖЖЯ

  • Німеччина

  • Франція

  • Польща

  • Словаччина

  • Сільський туризм в інших європейських країнах

  • Угорщина

  • Європейська федерація фермерського і сільського туризму

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ