• 1997 р. на Всесвітній нараді керівників міжнародних туристичних організацій у Манілі (Філіппіни) прийнято "Манільську декларацію із соціального впливу туризму";
• 1999 р. на тринадцятій сесії Генеральної Асамблеї ВТО у Сантьяго (Чилі) прийнято Глобальний етичний кодекс туризму;
• 2001 р. на чотирнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ВТО у Сеулі (Республіка Корея) та Осаці (Японія) прийнято Сеульську декларацію "Мир і туризм" та Осакську "Декларацію Тисячоліття". Ці документи підтвердили гасла Асамблеї: "До нового туризму - мир, стабільність і технологія" та "Туризм - інструмент миру і діалогу між цивілізаціями";
• 2002 р. у Квебеці (Канада) проведено Всесвітній саміт з екотуризму, в результаті роботи якого було прийнято "Квебецьку декларацію з екотуризму", що містить спеціальні рекомендації з управління екотуризмом;
• 2003 р. на п'ятнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ВТО у Пекіні (Китай) відбулося перетворення ВТО у спеціалізований орган ООН, що забезпечило можливість членам даної організації брати участь у роботі головних комітетів та інших органів Генеральної Асамблеї ООН, конференціях і нарадах ООН з питань, що знаходяться у компетенції ВТО;
• 2005 р. на шістнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Дакарі (Сенегал) прийнято "Резолюцію співробітництва ЮНВТО із системою ООН" з наступними розділами: а) участь у координаційних механізмах системи ООН; б) прийняття Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ;
• 2007 р. на сімнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Картахена де Індіас (Колумбія) визначено стан та перспективи розвитку світової туристичної індустрії, підсумки співробітництва з ООН, а також проблеми глобальної зміни клімату;
• 2009 р. на вісімнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Астані (Казахстан) прийнято резолюцію, що рекомендувала державам спростити візові режими та знизити податки в туристичній галузі;
• 2011 р. на дев'ятнадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Кенджу (Республіка Корея) проведено спеціальну зустріч з питань розвитку туристичного потенціалу країн-учасниць проекту "Шовковий шлях". Цілями Асамблеї визначено - розвиток туризму, зростання економіки, сприяння міжнародному взаєморозумінню та підтримка миру на планеті;
• 2013 р. на двадцятій сесії Генеральної Асамблеї ЮНВТО у Лівінгстоні (Замбія) та Вікторія-Фолз (Зімбабве) обрано Генерального секретаря ЮНВТО на період 2014-2017 рр. У ході засідань обговорені програма роботи та бюджет на 2014-2015 рр., проведено вибори нових членів Виконавчої Ради ЮНВТО.
Розглянемо основні положення найважливіших міжнародних нормативно-правових документів, які є гарантією поступального розвитку міжнародного співробітництва у сфері туризму.
• 1. Манільська декларація зі світового туризму (1980 р.) вперше на міжнародному рівні визначила важливу роль туризму в міжнародних відносинах. У прийнятому документі відзначено, що:
– туризм перетворюється на одну із провідних галузей світової економічної діяльності;
– туризм у процесі встановлення нового економічного міжнародного порядку відіграє позитивну роль та сприяє рівновазі, співробітництву, взаєморозумінню та солідарності між країнами.
Зокрема, у Манільській декларації зі світового туризму зазначено, що національна та міжнародна туристична діяльність є невід'ємною частиною життя сучасного суспільства та міжнародного співтовариства, і цей факт необхідно обов'язково враховувати при визначенні напрямів майбутнього соціального, культурного та економічного розвитку людства [112, с. 72].
• 2. Документ Акапулько (1982 р.) визначив першочергові завдання держав щодо реалізації наступних рекомендацій Всесвітньої туристичної організації:
– загальне визнання права на вільний час та відпочинок для всіх верств населення, а особливо на оплачувані відпустки для найманих працівників;
– спрощення формальностей, пов'язаних з подорожами, у контексті в'їзду і виїзду за межі території, а отже митних формальностей, валютних норм та медичних правил;
– поліпшення умов перевезень (повітряних, залізничних, морських, автомобільних) шляхом розробки пільгових тарифів для туристів із середнім та низьким доходом, зокрема: молоді, людей похилого віку, людей з обмеженими фізичними можливостями;
– адаптація інфраструктури гостинності для категорій населення з низьким рівнем доходів, а також дотримання при будівництві туристичних об'єктів концепцій, що відповідають звичаям і традиціям країни;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми міжнародного співробітництва у сфері туризму“ на сторінці 2. Приємного читання.
