• 4. Митне регулювання. Зниження або підвищення мита - один із способів впливу на обсяг пропозиції туристичних послуг. Наприклад, зменшення митних платежів на імпорт готельного або ресторанного обладнання знижує вартість будівництва туристичних комплексів, а зменшення мита на імпорт пасажирського водного транспорту, літаків та автобусів знижує вартість транспортних послуг у туризмі.
• 5. Створення сприятливих умов для інвестицій у туризм. Оскільки інвестиції в туризм пов'язані з величезним ризиком, від держави потрібні чималі зусилля для залучення фінансових коштів у розвиток туристичної галузі порівняно з іншими секторами економіки (рис. 4.1). Великий ризик пов'язаний з високою чутливістю туристичної галузі до економічних, політичних, соціальних та кліматичних змін у країні.
До основних видів державних інвестицій у туризм належать:
• гранти на розвиток окремих видів туризму;
• пільгові позики урядових структур;
• продаж, оренда землі за ціною, яка значно нижче ринкової;
• пільговий податковий режим для інвесторів;
• субсидії та дотації на розвиток транспорту та комунікацій [35, с. 121]. Система державного регулювання в галузі туризму базується на дотриманні певних принципів:
• створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів;
• ефективне і раціональне використання природних ресурсів та об'єктів культурної спадщини з одночасним їх збереженням і відновленням, профілактика та мінімізація негативного впливу туристичної діяльності на довкілля;
• підвищення ефективності інформаційної та комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави, активізація просування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;
• удосконалення структури управління, реалізація державної туристичної політики шляхом координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та суб'єктів підприємництва;
• розвиток конкурентоспроможного транспортного обслуговування туристичної галузі;
• вдосконалення державної статистики з питань туризму з урахуванням міжнародних стандартів та досвіду інших країн;
• удосконалення системи підготовки кадрів для сфери туризму, розроблення та впровадження сучасних освітніх технологій;
• становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму [111, с. 402].
Рис. 4.1. Переваги іноземного інвестування для країни, що приймає туристів
Державне регулювання туристичної діяльності здійснюється у трьох основних напрямах: законодавчому, адміністративному та економічному, кожний з яких передбачає виконання ряду завдань органами державної влади (табл. 4.1).
Таблиця 4.1. Основні напрями державного регулювання туристичної діяльності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання туристичної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. Державне регулювання розвитку туризму в Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.
