Розділ «Історико-культурні туристичні ресурси»

Святилище Цуругаока Хатімангу

Замок Осака

Храм Реандзі. Сад каменів

Храм Кіємідзу

Храм Кіємідзу відомий своїм загостреним головним залом, з просторою дерев'яною верандою, з якою відкривається панорамний вигляд на Кіото. Веранда тримається на дерев'яних підпорах, побудованих на лісистому схилі горба, так, що, здається, ніби вона зависла в повітрі. Сучасна будівля храму була побудована в 1633 році.

Замок Нідзьо

Святилище Касуга Тайся

Чайна церемонія

Мистецтво бонсай

Вирощування бонсай (у перекладі з японської - дерево в горщику; що росте на підносі). Бонсай - це ціла культура вирощування рослини в неглибокій посудині. "Через мале бачити велике" - основний принцип, який вже більше тисячі років використовують майстри бонсай, уміло на невеликому просторі відтворюючи нескінченну різноманітність природи. Людина, що займається вирощуванням цих крихітних рослин, спочатку в думках створює бажаний образ, а потім втілює його в живій рослині.

Орігамі

Японська кухня

Боротьба Сумо

Перші історичні відомості про сумо датуються серединою 8 століття. У другому місяці 642 року при дворі Імператора відбувся борцівський турнір на честь корейського посла. З тих пір під егідою Імператора щорічно влаштовувалися змагання, приурочені до свята закінчення осінніх польових робіт. Перші поєдинки мали не спортивне, а релігійне значення. Вони супроводжувалися ритуальними танцями, молитвами і театральними уявленнями на релігійну тематику. Техніка сумо не відрізнялася витонченістю: борцівські кидки і захоплення поєднувалися з елементами боксу, а заборонених прийомів практично не було.

Основні правила сумо і система суддівства склалися в епоху Хеян (794-1185 рр.). Борцям категорично забороняється хапати суперника за волосся, штовхати ногами і бити кулаками в голову. Одягом борця стає пов'язка на стегнах. Сучасне сумо бере свої витоки з періоду Едо (після 1603 року). На початку 17 століття в Японії, виснаженій тривалими міжусобними війнами, встановився мир. Створилися сприятливі умови для торгівлі, посилився клас купців. Новий могутній стан шукає нових розваг. Улюбленим проведенням часу стає боротьба сумо. Саме у епоху Едо остаточно сформувалося близько 70 канонічних прийомів (кидки, підніжки, підсічки, захоплення, поштовхи), утвердился ритуал, удосконалилися правила змагань, які практично в незмінному вигляді дійшли до наших днів. У епоху Едо оформляється нинішня борцівська ієрархія, вводиться звання великого чемпіона - йокодзуна.

В середині 18 століття зароджується традиція щорічного проведення двох борцівських турнірів в Осака і Едо (Токіо).

Нелегкі часи національна японська боротьба пережила в період Реставрації Мейдзі. У 1868 році відбулося відкриття ізольованою впродовж тисячоліть від світу країни, і до Японії, разом із заморськими товарами, проникли нові розваги. Нова буржуазія оголосила сумо пережитком феодалізму і почалось гоніння.

Врятувати національну боротьбу від забуття допомогли любов простого народу і особиста підтримка Імператора. Турніри незабаром поновилися, і змагання вже не уривалися навіть під час світових воєн. Стародавня легенда пов'язує з сумо саме існування сучасної японської нації на Японських островах. Згідно повір'ям, бог Такамікадзуті вступив в поєдинок з богом варварів. Завдяки його перемозі японці отримали право осісти на території нинішнього острова Хонсю.

Серед видів прикладного мистецтва мало яке може бути назване більш японським, ніж ікебана, або мистецтво аранжування квітів. Як і тісно пов'язане з дзен-буддизмом мистецтво чайної церемонії, ікебана надає особливе значення простоті і точності форм, її мета - символічне відображення різних аспектів природи.

Японія славиться своїми традиційними візерунками. Наприклад, візерунок торидасукі є колами, складеними з птахів з довгими красивими хвостами, які примхливою мережею обплітають каркас з арабесок. У стародавні часи цей візерунок прикрашав сашинукі (різновид шароварів хакама) хлопців з аристократичних сімей.