Розділ «ЯПОНІЯ»

У 1937 році Японія розпочала другу японсько-китайську війну. Превентивний напад на США у 1941 році втягнув країну до другої світової війни, яка закінчилась поразкою для Японії. В серпні 1945 року американці провели атомне бомбардування міст Хіросіми і Нагасакі, а 2 вересня країна капітулювала.

Кінець війни ознаменувався окупацією Японії силами союзників -США та СРСР. У 1947 році, під тиском окупаційної американської влади була прийнята Конституція Японії, яка проголошувала принципи демократії, пацифізму та міжнародного співробітництва. У 1951 році уряд Японії підписав із США договір про мир та безпеку, вступивши до холодної війни на боці західних сил. Окупація основних островів архіпелагу американцями тривала до 1952 р. У 1972 році США передали Японії її колишні володіння на о. Окінава. З іншого боку, СРСР відмовився передавати окуповані його військами острови Курільської гряди та південну частину о. Сахалін.

За допомогою США, Японія змогла відбудувати свою економіку, яка з середини 1960-х років займає друге місце у світі за темпами зростання. У 1990-х роках країна увійшла до економічної кризи, з якої почала поступово виходити з середини 2000-х років.

Населення

Японія налічує 127,5 млн жителів. Це монокультурна і гомогенна спільнота. Японці складають 99,4 % населення. Решта - представники корейської діаспори та іноземні робітники (переважно з країн Азії). Крім цього в Японії проживають тубільні мешканці островів - айни і рюкюсці.

Японія має найвищий показник у світі за тривалістю життя: 85,2 роки для жінок і 78,3 роки для чоловіків (2002). Однак японське суспільство належить також до тих, які прискорено старіють. Середній вік населення країни - 65 років. Очікується, що за наявних темпів приросту населення, кількість японців у 2050 році зменшиться до 100 мільйонів чоловік, а у 2100 році - до 64 мільйонів. Такі прогнози є загрозою для японської економіки. Закордоні спеціалісти пропонують вирішити проблеми старіння та низької народжуваності прийняттям іммігрантів. Проте останні здобули собі погану славу у японському соціумі завдяки незнанню японських звичаїв і частим злочинами (більше половини злочинів у країні скоюють вихідці з КНР).

Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення. Столиця країни, Токіо, нараховує майже 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує майже 12 мільйонів мешканців і є найбільшою в світі).

Японія посідає 16 місце за щільністю населення у світі - 336,4 особи/ км2. 70-80 % поверхні островів займають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи проживання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентрована у прибережних зонах та рівнинах. Особливо висока щільність населення спостерігається в областях Канто (центр Токіо), Кінкі (Осака, Кіото, Кобе) і Токай (Нагоя).

У країні співіснують дві основні релігії - синтоїзм і буддизм. Серед японських християн переважають протестанти.

Особливість релігійного життя Японії - віротерпимість і змішування вірувань, культів і обрядів з різних релігій. Буддизм сповідується у формі махаяни, представленої безліччю сект.

Синтоїзм - національна релігія японців, що виникла на основі тотемістичних уявлень старовини, інкорпорувала культ предків і розвинулася під впливом буддизму, конфуціанства і даосизму. Об'єктами синтоїстського культу є як предмети і явища природи, так і душі покійних, включаючи душі предків - покровителів сімей, пологів, окремих місцевостей. Верховним божеством ("камі") синтоїзму вважається Аматерасу Омікамі (Велика священна богиня, сяюча на небі), від якої, згідно міфології синто, веде своє походження імператорське родина. Головна специфічна особливість синтоїзму - глибокий націоналізм. "Камі" породили не людей загалом, а саме японців. Вони пов'язані з японською нацією, що відрізняється внаслідок цього унікальним характером.

Буддизм разом з синтоїзмом - національною японською релігією -сповідують більшість віруючих японців.

В процесі утвердження буддизму в Японії сформувалося декілька його сект, або шкіл, які, на відміну від нових релігій буддистського походження, називаються традиційними. Всі вони належать до махаяни, або так званої північної гілки буддизму. Найстародавніші за походженням секти (Кегон, Ріцу, Хоссо), що утворилися ще в період Нара, з часом втратили свій вплив.

Природні умови і ресурси

Національний парк Дайсецуан

Найбільший національний парк в Японії (площею 2309 км2) знаходиться в центральній частині Хоккайдо - найпівнічнішому і другому за величиною з японських островів. Парк, що складається з декількох гірських масивів, вулканів, озер і лісів чудово підходить для пішохідних прогулянок і катання на лижах. Він надзвичайно популярний в літній час і на початку осені.

Соункіо - парковий туристичнийкий центр, тут знаходяться гарячі джерела і ущелини, і це прекрасне місце для початку екскурсії в глибину парку.

Фурано - це один з найзнаменитіших японських лижних курортів, катання на лижах тут вважається чи не найкращим в світі. На невеликій відстані на північний схід від Фурано знаходяться віддалені села з гарячими джерелами Токашидаке Онсен і Широгане Онсен, де можна подорожувати пішки і на лижах далеко від великого скупчення народу.

Дайсецудзан, що займає 2310 км2 є найбільшим національним парком Японії. Парк, що розкинувся на підведеному, облямованому вершинами плато в самому центрі Хоккайдо, був організований в 1934 р. Круту ущелину Соунке з каскадами водопадів Рюсей і Гінга найкраще обстежувати пішки або на велосипеді. Канатні дороги в Соунке і Асахі-даке, як правило, завантажені, проте дають можливість швидкого пересування.

Національний парк Кирішима, на півдні Кюсю, відомий своїми прекрасними гірськими пейзажами, гарячими джерелами, приголомшливими водоспадами Сенгіра-таки і весняними первоцвітами. Одним з найбільш захоплюючих пішохідних маршрутів в Японії є екскурсія з села Ебіно-коген у напрямку до вулканів. Коротші екскурсії включають прогулянки навколо групи вулканічних озер, з них озеро Рокканон має найбільш інтенсивний колір, глибокий синьо-зелений.