Прісно-сухе консервування – спосіб, при якому шкурки після знімання висушують без застосування консервуючи речовин. В нормальних умовах законсервовані таким способом шкурки стійкі до дії гнилісних бактерій. Такі шкурки зручно сортувати, легко оглядати стан волосяного покриву і міздри. Однак при температурі 15-20°С і підвищеної вологості повітря (вище 85%), міздра починає гнити. Шкурки прісно-сухого консервування важко зберегти від уражень молі, шкіроїдів і гризунів.
Мокросолоне консервування – засолка шкурок кухонною сіллю, до якої додають антисептики. Однак застосувати цей спосіб для консервування хутрової сировини не рекомендується, тому що волосяний покрив стає мокрим, злипається, засмічується сіллю та брудом. Якість волосу, пружність завитків. їх форму, рисунок та інші показники частіше за все визначити не можливо.
Шкурки консервують: від собак – прісно-сухим. сухо- та мокросолоним способами: від кроликів – прісно-сухим способом з наступним розрізом посередині черева: від лошат – прісно-сухим і сухосолоним: від телят – прісно-сухим і сухосолоним: від ягнят та козенят – прісно- сухим і сухосолоним.
Сушіння шкурок. По завершенню соління шкурки струшують віл залишків солі, змітають м'якою щіткою та направляють на сушіння. Шкурки сушать в тіні або під навісом на дерев'яних жердях діаметром 10-20 см в добре провітрюваному місці. Спочатку їх розвішують мізлрою доверху, а потім – волосом. За сушкою шкурок ретельно слідкують: в разі пересушування вони дають ломину, а недосушуванні – прілість.
Категорично забороняється сушити шкурки під прямими сонячними променями, а також на мотузці або проволоці. При сушці шкурок на жердях їх періодично пересовують, даючи можливість висохнути тій частині шкурки, яка дотикається до жерді.
Різні ділянки шкур прийнято називати топографічними і кожний з них має свою назву. Властивості кожної ділянки мають свої особливості. що визначає їх використання. На відміну від шкур великої рогатої худоби хутряні шкурки мають інші топографічні ділянки, що пов'язано з особливостями їх волосяного покриву (рис. 22).
Рис. 22. Топографія хутряної шкурки
1 – отвори очей; 2 – вуха: 3 – грудка; 4 – передні лапи; 5 – лопатка; 6 – задні лапи; 7 – хвіст: 8 – репка; 9 – огузок; 10 – хребет, 11 – черево; 12 – загривок; 13 – шия.
Шубні та хутрові овчини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія виробництва шубно-хутрової сировини“ на сторінці 4. Приємного читання.
