Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

Технології побічної продукції тваринництва

Шкурки кролів вимірюю за площею. В залежності від отриманої величини площі розрізняють наступні розміри шкурок:

• особливо великі: понад 1700 см2 з головною частиною, понад 1500 см2 без головної частини;

• великі: 1300-1700 см2 з головною частиною, 1200-1500 см2 без головної частини;

• малі: у межах від 900 до 1300 см2 з головною частиною, менше 1200 см2 без головної частини.

• 4. Сорти шкурок кролів

СортХарактеристика волосяного покриву і міздрі
ПершийДобре розвинутий волосяний покрив з частою остю і густим пухом. Міздра чиста. Дозволено шкурки з дещо недорозвиненими остю і пухом з синюшністю міздрі на череві і з боків до 2 см від краю з кожного боку (у разі правки трубкою) і на огузку до 5 см від краю, а також шкурки з плямами синюшності на міздрі, розташованими з боків більше ніж 2 см і на огузку більше ніж 5 см від краю, якщо загальна площа цих плям не перевищує 1 % площі шкурки. · На шкурках кролів порід сірий велетень, чорно-бурий, сріблястий, віденський блакитний, шин шила, радянський мардер та інших порід темного забарвлення дозволено синюшні плями на міздрі, розташовані з боків розміром не більше ніж 2 см і на огузку більше ніж 5 см від краю, якщо загальна площа цих плям не перевершує 3% площі шкурки.
ДругийМенш розвинений волосяний покрив з меншою густотою остьового та пухового волосся. Міздра з суцільною або переривчастою синюшністю, але по середині хребта міздра повинна бути чистою або дещо синюшною. Дозволено шкурки з ознаками першого сорту, але менш густим волосяним покривом і тонкою міздрею.
ТретійНапівволоеий, з низькими остю і пухом. Міздра з суцільною або переривчастою СИНЮШНІСТЮ.
Примітка. Основним показником сортності шкурок є стан волосяного покриву (незалежно від сезону забою кролів). Синюшність на міздрі є допоміжною ознакою.

Вимірювання шкурки кроля для визначення її розміру

Рис. 17. Вимірювання шкурки кроля для визначення її розміру

Найбільш розповсюдженими кольорами шкурок кролів є: білий, метелика, шиншили, коричневий, чорний. Інші кольори отримують шляхом перефарбуванням вже готових вичинених шкурок. З цією метою в основному використовують шкурки білого кольору. Однак найбільшою популярністю користуються шкурки натуральних кольорів.

Колір шкурки кролика залежить від його породи, при цьому селекцію спрямовують на кількість пігменту в корковому шарі кожного волоска. Колір шкурки повинен бути яскравим, однорідним, бажано без підпалів, що свідчить про здоров'я кролика за життя та його вік. Під час вирощування кролів в їх раціон обов'язково необхідно включати спеціальні протеїни та вітаміни. В кінцевому рахунку все це впливає на сорт шкурки та її вартість.

З кролячих шкурок отримують такі її різновиди, як хром, лайка, замша, велюр. З напівфабрикатів можна виготовити рукавички, ремінці, дамські сумки, гаманці та легке взуття.

Літні шкурки від старих кролиць придатні для виробництва лайкової шкіри, а від старих самців – для виробництва міцної верхньої шкіри для взуття. Крім того, шкурки дорослих кроликів і молодняка застосовують як підкладковий матеріал для пальт або на обробку одягу. Шкіру з лицьовими вадами піддають тисненню, наприклад під шкіру крокодила, і використовують на галантерейні вироби; шкіра без вад йде на виготовлення дитячого взуття.

Якість шкури кроликів залежить від їх віку, умов утримання і годівлі. Шкірки 4-6 місячних кроликів за якістю схожі з шевретом та шєвро, тобто відрізняються м'якістю. Шкіра, вироблена з шкурок кроликів, що споживали повноцінні раціони, як правило, щільніше, вироби з такої шкіри довше носяться. Індивідуальне утримання кролів протягом 15 днів до забою також підвищує якість шкури, оскільки за цей період подряпини на ній, отримані при груповому утриманні, заростають.

Кролі м'ясо-шкуркових порід дають три види волосся: фетровий, волос-линьку і гніздовий пух. Фетровий волос отримують при стриженні шкірок, які непридатні для хутряної промисловості. Його використовують переважно для виготовлення беретів і капелюхів. Теплопровідність такого волоса приблизно в 2 рази менше теплопровідності овечої вовни.

Волос, отриманий від кролів пухових порід, за якістю дещо краще за волос від кролів м'ясо-шкуркових порід (за довжиною волокна, кількістю пуху, теплопровідністю) і трохи – за тониною. Волос-линька – це волос, зібраний в період вікової і сезонної ліньки кроликів м'ясо-шкуркових порід. 3 1м2 площі сітчастої клітки протягом року можна зібрати від 30 до 60 г кролячого волосу, який застосовують у фетровій і трикотажній промисловості.

Додатковим джерелом сировини для фетрової і трикотажної промисловості може стати збір волоса з хвостів шляхом його стриження або вищипування. При цьому волос слід зістригати біля самого кореня, тоді він буде довший. При забої кролів хвости збирають в окремі ємності, не допускаючи їх забруднення кров'ю або різного роду домішками. Хвостовий волос сортують за кольором. Звільнені від волоса хвостові відростки можуть бути використані разом з іншими клейутворюючими продуктами для приготування клею.

Гніздовий пух. Кролиць за 1-5 днів до окролу готують і утеплюють гніздо, для чого вищипують до 40–50 г пуху з області свого живота, боків, грудей. Гніздовий пух частіше збирають в пуховому кролівництві, значно рідше – в м'ясо-шкурковому. Пух рекомендується збирати поступово, з врахуванням його кількості в гнізді і температури навколишнього середовища, тобто необхідно залишати достатню кількість пуху для підтримання оптимальної температури в гнізді для кроленят даного віку. В пуховому кролівництві практикується і повний збір пуху з гнізд до окролу кролиць. При цьому на заміну взятого в гніздо підкладають продизинфікований пух, який залишився від кролиць з попередніми окролами і зібраний після відсадження кроленят від кролиць. Пух першого збору (зібраний з гнізд до окролу або в перші дні окролу) не поступається за своєю якості високосортному стриженому або щипаному пуху.

Після досягнення кроленятами місячного віку без збитку для їх здоров'я пух з гнізд можна збирати повністю. При затримці збору пуху він засмічується підстилковим матеріалом, фекаліями. Товарна цінність пуху знижується, витрати на його очищення від домішок значно зростають. Для меншого засмічення пуху в якості підстилки рекомендується використовувати тирсу, дрібне сіно, торф, стружку.

Найбільшим попитом сьогодні користуються шкурки кролів, які за кольором та структурою волосяного покриву нагадують хутро більш дорогих тварин, таких, наприклад, як норка або шиншила.

Показовим в цьому відношенні є приклад німецько-французської селекції по виведенню короткохутрової породи кролів – Реке, яка відзначається розкішним виглядом хутра, рівномірним і щільним ворсом, натуральною окраскою. Вироби з хутра цієї породи кролів легкі, мають водонепроникний ефект та слугують основою для іншого хутра (рис. 18, 19).

Кролі породи Рекс, які мають більше 20 відтінків кольору

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія виробництва шубно-хутрової сировини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Загальні відомості про побічну продукцію тваринництва, птахівництва та бджільництва

  • Готова та основна сільськогосподарська продукція

  • Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

  • Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

  • Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

  • Загальні принципи зняття шкур, їх обробка та консервування

  • Первинна обробка шкур

  • Види шкіряної сировини та їх характеристика

  • Шкури коней, віслюків, мулів та лошаків

  • Шкури свиней

  • Шкури овець і кіз

  • Оцінка якості шкіряної сировини

  • Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини

  • Клеймування шкіряної та хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини

  • Технологія виробництва шубно-хутрової сировини
  • Шубні та хутрові овчини

  • Технологія отримання та обробки кератиновмісної сировини: щетина, кінський волос та волос великої рогатої худоби, вовна, пір'яно-пухова сировина, роги, копита, кістки

  • Сировина з рогів та ратиць

  • Технологія первинної обробки крові та виробництво сухих кровопродуктів

  • Характеристика основних етапів обробки крові залежно від виготовлення готових продуктів

  • Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

  • Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини

  • Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини

  • Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

  • Кишкова і сичужна сировина: первинна обробка та оцінка її якості

  • Основні етапи при обробці кишкової сировини. Загальні технологічні вимоги

  • Обробка консервованих кишок-сирцю у фабрикат

  • Технологія первинної обробки сичугів. Сортування, зберігання та транспортування сичужної сировини

  • Жир-сирець сільськогосподарських тварин і птиці

  • Хімічний склад жиру-сирцю. Тригліцириди: температура плавлення та температура застигання

  • Органолептичні та фізико-хімічні показники жирів деяких сільськогосподарських і диких тварин

  • Кістковий жир: отримання та застосування

  • Побічні продукти в бджільництві: технологія їх отримання та використання

  • Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

  • Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

  • Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці