Рис. 18. Кролі породи Рекс, які мають більше 20 відтінків кольору
Рис. 19. Шуби з кролика породи Рекс радують поєднанням практичності і зовнішнім лоском
Головною перевагою кролів породи Рекс є звивитістий, ніжний та щільний волосяний покрив, яруси якого мають однакову довжину і рівномірно вкривають весь тулуб тварини. Це складає враження, що кролі охайно підстрижені. У інших порід кролів шерстинки мають різну довжину і по тулубу таких тварин спостерігається ярусність. Гарний природній колір хутра кролів породи Рекс з декількома десятками відтінків на любий смак робить його окрас чудовим.
Одно-три денні кроленята. При виробництві вакцин біологічною промисловістю одно-триденні кроленята можуть слугувати сировиною для виробництва вірусовмісних тканин на біофабриках і біокомбінатах. Для стабільного забезпечення біологічної промисловості одно- і триденними кроленятами в господарствах, які мають кролеферми, організовують виробничу гру пу кролиць і складають календарний план злучок і окролів для отримання від них відповідних кроленят. Для формування групи можна брати вибракуваних з основного стада тварин, а також разових самиць.
Знімання шкурки з ягнят. Шкурку з ягнят знімають "пластом" (рис. 20).
Рис. 20. Знімання шкурок з тушок каракульських ягнят
1 – розрізання шкурки; 2 – знімання з задніх ніжок і огузку; 3 – знімання з боків і хребцевої частини; 4 – знімання з передніх ніжок і шиї; 5 – знімання з голови
Для цього спочатку роблять розріз по лінії від анального отвору вздовж середньої лінії черева і грудей до розрізу на горді, а потім до кутів губ. Далі роблять розрізи шкіри на задніх і передніх ніжках по внутрішній їх стороні від центральної лінії розрізу до вінчика копит. У самців мошонку залишають на одній із сторін шкурки. Після цього по внутрішній стороні розрізають хвіст до самого його завершення. Знімання шкурки починають з правої задньої ніжки і так само відокремлюють шкіру на інших ніжках. Потім, починаючи з анального отвору, обережно відокремлюють шкурку від середньої лінії розрізу. Далі шкурку знімають рукою по середній лінії в напрямку до голови. Ніж застосовують лише при підрізанні м'яса, якщо воно відривається від тушки і залишається на шкіряній тканині. Завершують знімання шкурки обробкою голови ножем.
При зніманні шкурки з ягнят дотримуються наступних правил: всі розрізи на тушці проводять строго по прямій лінії; знята шкурка повинна мати симетричні половинки відносно середній лінії, умовно проведеної по хребцю; всі частини шкурки (ніжки, хвіст, вуха і шкіра з голови) повинні зберігатись у натуральному вигляді; на шкурці із сторони міздри не залишають прирізи м'яса, жиру, сухожилків і кісточок; при зніманні шкурку не можна сильно тягнути; вушні хрящі зазвичай видаляють.
Зняту шкурку з ягняти звертають волоссям назовні в конверт і кладуть на стіл або стелаж для остигання протягом 1 години. Потім її підготовлюють до консервування, але попередньо знежирюють на колоді косою і одночасно очищують від бруду і крові.
Знежирення шкурок. Охолоджену шкурку звільнюють від прирізів м'яса, жиру, вушних хрящів, очищують від бруду і крові. Інструменти для знежирення свіжознятих шкурок наведені на рис. 21. Обробляючи шкурку косою або ножем, варто уникати порізів шкіряної тканини, так як інакше виникають вади, які в кінцевому рахунку знижують вартість сировини.
Рис. 21. Обладнання для обробки шкурок: 1 – обрядка шкурок на болванці; 2 – правили; 3 – обрядка шкурок на колоді; 4 – барабан для обкатування (знежирення) шкурок; 5 – обрядка шкурок на косі
Консервування шкурок. Консервування – це приведення знятих шкурок в такий стан, при якому забезпечується їх довгострокове збереження без погіршення товарних властивостей. Найбільш розповсюдженим є сухосолоне консервування – спосіб, при якому шкурки спочатку засолюють сухою і чистою кухонною сіллю помолу №2 по мездрі з одночасним натиранням, а потім висіюють. Перед солінням шкурки ретельно розправляють всі складки та загини по всій площині. Особливо ретельно потрібно розправляти краї і кінцівки шкури. У місцях її потовщення (хребет, голова) сіль насипають більш товстішим шаром і краще її втирають. Для засолювання однієї шкурки потрібно 800-1000 г солі. Потім шкурки укладають одна на одну в штабель міздрею догори або міздрею до міздри. Штабелі розміщують на дерев'яні стелажі з нахилами від середини до країв – для кращого стікання кров'яного розсолу.
Щоб шкурки при засолюванні не нагрівались, в штабелі їх повинно бути не більше 80, а відстань між штабелями – не менш 25 см.
До кожного штабелю прикріплюють фанерну бірку, на якій вказують початок засолювання, вид і характер шкурок. Строки засолювання для товстоміздрових шкурок – 8-10 днів, для тонкоміздрових – 6-8. Через 3-4 дні після засолювання переглядають штабелі і в разі необхідності підсолюють ті місця, де недостатньо солі або вона занадто волога і має згустки крові.
З підвищенням температури в штабелі без вагань очищують шкурки від старої солі і розсолу, засипають свіжу суху сіль і зменшують висоту штабелю.
Квашення – один із найбільш старих способів обробки каракульських шкурок. Шкурки оброблені мучним квашенням, більш м'якіші і пластичні, особлива після вичинення. Квашення забезпечує їх тривале і надійне зберігання, тривалість якого – 18-20 днів. Цей спосіб квашення каракульських шкурок застосовують в Бухарі, Чарджоу, Чемкенті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технології побічної продукції тваринництва» автора Гончаренко І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія виробництва шубно-хутрової сировини“ на сторінці 3. Приємного читання.
