Розділ «1.3.3. Класифікація і характеристика експертних методів»

Вони поділяються на чотири підгрупи: ранжування, безпосередньої оцінки, послідовних переваг і парних порівнянь.

Ранжування — метод, заснований на розташуванні об'єктів експертизи в зростаючому або убиваючому порядку.

Призначений для вирішення багатьох практичних завдань коли об'єкти, що визначають кінцеві результати, не піддаються безпосередньому вимірюванню. Крім того, окремі об'єкти, що характеризуються різною природою, бувають несумісними, оскільки у них немає загальної міри порівняння. Підставою для застосування ранжування є необхідність впорядкування будь-якого об'єкту в часі і просторі, а також відповідно до вимірюваної якості без проведення точних вимірювань. І нарешті, за ситуації, коли якість, яка виміряється, в принципі не може бути виміряна з причин практичного і теоретичного характеру.

Процедура ранжування полягає в розташуванні об'єктів експертом в найбільш раціональному порядку і присвоєння ним певного рангу у вигляді числа натурального ряду. При цьому ранг 1 отримує найбільш важливий об'єкт, а ранг п — найменш важливий. В результаті отримана шкала порядку, в якій число рангів дорівнює числу об'єктів Якщо два об'єкти мають однакові ранги, то їм приписують так звані стандартизовані ранги, які розраховуються як середнє суми місць об'єктів із однаковими рангами.

Наприклад, шести об'єктам привласнені наступні ранги:

Об'єкти 2 і 5 поділили 2-е і 3-є місця. їх стандартизований ранг буде дорівнювати

(2 + 3) /2 = 2,5.

Об'єкти 3, 4 і 6 поділили 4-е, 5-е і 6-е місця, а їх стандартизований ранг дорівнює 5:

(4 4-5 + б)/3 = 5. В результаті виходить наступне ранжування:

Метод ранжування рідко застосовується в чистому вигляді. Найчастіше він поєднується з методом безпосередньої оцінки або його модифікаціями (ранжуванням за сумою оцінок, комбінованим способом та ін.).

Метод безпосередньої оцінки полягає в тому, що діапазон зміни будь-якої кількісної змінної розбивається на декілька інтервалів, кожному з яких привласнюється певна оцінка в балах, наприклад від 0 до 10. Шкала оцінок може бути позитивною і негативною, наприклад, від +3 до -3.Експерт повинен включити кожен об'єкт в певний інтервал залежно від його значення. Число інтервалів, на які розбивається весь діапазон зміни якості, може бути неоднаковим у різних експертів. Окремим експертам дозволяється оцінювати однаковим числом якісно різні фактори.

В деяких випадках виявляється зручнішим для вибору найбільш переважного чинника спочатку провести оцінку, а потім ранжування.

Сумарні оцінки рангів можуть нормуватися, це дозволяє встановити більш тісний зв'язок між оцінками, які експерти надали окремим об'єктам. З цією метою оцінки по всім об'єктам сумуються і в подальшому кожна з них ділиться на отриману суму. Розраховані таким чином нормовані оцінки можна знову піддати ранжуванню.

При проведенні експертизи декількома експертами прагнуть отримати усереднену оцінку для кожного об'єкта. З цією метою нормовані оцінки кожного об'єкта сумуються, одержана сума ділиться на число експертів. Другий спосіб визначення залежності між оцінками факторів полягає в тому, що найважливішому фактору дається оцінка (встановлюється вагомість) за визначеним числом 1 або 10, наступні фактори оцінюються як частка найважливішого фактора. Перевага методу в тому, що полегшується процес вибору оцінок, тому що не потрібно кожний раз співставляти весь ряд, а лише враховувати значення першої і попередньої за важливістю оцінки. Оцінки усереднюються шляхом розрахунку середньої арифметичної.

Метод послідовних переваг — заснований на порівнянні окремого об'єкту з сумою подальших об'єктів для встановлення його важливості. застосовується при вимірюванні рівня якості, оцінці діяльності наукових організацій. Метод має таку основну перевагу в порівнянні з іншими методами, яка дає можливість співставлення і вимірювання якісно різних факторів.

Метод розроблений У. Черчменом і Р. Акофом і призначений для проведення порівнянь з урахуванням певних допусків.

Порядок представлення результатів або їх угруповання не впливають на переваги.

Процедура послідовних порівнянь полягає в наступному. Експерту представляється ряд об'єктів (показників, факторів, результатів), які необхідно оцінити за їх відносною важливістю (значенням), і він проводить ранжування. Найбільш важливому об'єкту привласнюється оцінка, яка дорівнює 1, решті об'єктів — оцінки нижче 1 до 0 в порядку їх відносної важливості. Потім експерт встановлює, є об'єкт з оцінкою 1 важливішим, ніж сума останніх факторів. Якщо важливість об'єкту велика, то він збільшує оцінку, щоб вона була більша, ніж сума всіх інших.

Якщо значення об'єкта нижча, ніж сума всіх інших він корегує оцінки.

Далі аналогічній процедурі піддаються всі інші об'єкти, значення яких перевіряється в порівнянні з сумою всіх інших.