Розділ «1.3.3. Класифікація і характеристика експертних методів»

Якщо експерт має можливість порівняти й оцінити можливі варіанти дій, надаючи кожному з них визначене число, то він володіє визначеною системою або шкалою переваг. Правильне застосування шкал має важливе значення для забезпечення точності експертних оцінок. Розрізняють такі типи шкал: номінальна, порядкова, інтервальна, відношень. Але найбільші переваги перед іншими має шкала порядку завдяки відносній простоті експертної оцінки показників якості за ступенем значущості. Характеристики шкал наведені у табл. 1.1.

Шкала номінальних найменувань використовується для того, щоб відрізнити один об'єкт від другого. Об'єкти повинні бути пронумеровані, проте цифрами позначається об'єкт, а не його кількісна характеристика. Це простіший тип вимірювання, в якому числа або символи використовуються тільки для класифікації об'єктів. Шкала може бути використана для цифрового кодування окремих властивостей в анкетах, для визначення коефіцієнтів вагомості.

Шкала порядкова (рангів) — такий метод оцінювання, при якому параметри, показники або об'єкти, що оцінюються, розташовуються у порядку зростання або зниження показника параметра (показника) або властивостей об'єкта. Класичним прикладом оцінювання із використанням порядкової шкали є оцінювання твердості мінералів за шкалою Мопса (шкала відносної твердості складається з 10 еталонів твердості, причому твердість тальку прийнято за 1, алмазу — за 10). Цей спосіб може використовуватися під час визначення інтенсивності кольору борошна, аромату фруктових соків, букета вин, консистенції сирів тощо. Порядкова шкала має переваги при її застосуванні для визначення коефіцієнтів вагомості, оскільки спрощується процес впорядкування показників якості за значенням для споживачів.

Таблиця 1.1. Типи шкал та їх характеристика

При визначенні коефіцієнтів вагомості показників якості експерти спочатку оцінюють найбільш важливий з цих показників (на їх думку) і присвоюють йому визначене число, наприклад 1. Всі подальші показники оцінюють в убиваючому або зростаючому порядку за ступенем значущості.

Після цього дані всіх експертів усереднюються по кожному показнику.

В практиці оцінки якості товарів часто використовується метод визначення коефіцієнтів вагомості, названий "методом фіксованої суми". Суть його полягає в тому, що експерти призначають коефіцієнт вагомості показників, що входять в показник верхнього рівня, причому сума цих коефіцієнтів має дорівнювати заздалегідь визначеному числу.

"Метод фіксованої суми" доцільно застосують тільки при невеликій кількості показників.

Практичний досвід показує, що при експертній оцінці якості товарів найдоцільніше застосовувати наступні процедуру визначення коефіцієнтів вагомості.

1. Попереднє ранжирування експертами показників однорідної групи. Ранг 1 привласнюється найважливішому показнику, 2 — наступному за важливістю і так далі Якщо показники рівнозначні за важливістю, то їм привласнюються однакові ранги. Кількість показників в однорідній групі має бути 4 і більш. При меншій кількості ранжирування не проводиться.

2. Визначення експертами коефіцієнтів вагомості показників. Показнику 1-го рангу привласнюється коефіцієнт вагомості 10. Коефіцієнт вагомості наступного за важливістю показника визначається як частка важливості першого показника. При визначенні третього і подальших показників враховується їх важливість в порівнянні з попередніми. В результаті цих послідовних дій експерт визначає коефіцієнти вагомості одиничних, а потім комплексних показників якості.

3. Ознайомлення експертів із значеннями коефіцієнтів вагомості (їх обґрунтуваннями), призначеними іншими експертами.

Обґрунтування коефіцієнтів вагомості — дуже трудомістка операція, тому застосовується при обмеженому числі показників (біля 10— 15). Інакше експертам пропонується дати обґрунтування тільки по деяких показниках на їх розсуд.

4. Усереднювання значень коефіцієнтів вагомості, визначених всіма експертами. Проводять технічні робітники шляхом розрахунку середньоарифметичною або середньозваженого В останньому випадку враховується комплексна оцінка якості експерта.

Недоліками шкали є неточність рангових оцінок через відсутність рівняння інтервалів, неможливість розрахунків навіть середньої арифметичної величини.

Шкала інтервалів. Це такий метод оцінювання, при якому суттєвою характеристикою є різниця між значеннями оцінюваних параметрів, яка може бути виражена числом одиниць, передбачених цією шкалою. За допомогою такої шкали проводять ранжування об'єктів, а також у визначених одиницях встановлюють, на скільки один об'єкт більший за інший. Прикладом шкали інтервалів є шкала Цельсія, яка розбита на 100 рівних інтервалів і застосовується для характеристики таких властивостей продукції, які пов'язані із температурними режимами, наприклад, морозостійкість синтетичної шкіри, мінімальна температура морозильної камери у холодильнику.

Шкала відношень дозволяє досягнути найвищого рівня вимірювання. Це такий метод оцінювання, при якому використовується одиниця виміру, вона застосовується для більшості параметрів, що являють собою фізичні величини: розмір, вагу, густину, силу, напругу, частоту тощо. Результати вимірювання за шкалою мають властивості чисел, які можна піддавати статистичній обробці. Прикладом такої шкали є температурна шкала Кельвіна, початком якої є абсолютний нуль.

При порівнянні шкали інтервалів і відношень визначено, що за допомогою останньої одержуються більш точні результати. Крім того, оцінки, отримані за шкалою інтервалів, не можна використовувати з метою обчислення середніх зважених величин, розрахунки яких характерні для експериментальних опитувань. Шкала відношень може бути основною для експертного методу, шкалу порядку можна застосовувати при достатньому обґрунтуванні.

У практиці експертної оцінки застосовують два основних різновиди шкал-розмірні і безрозмірні. Дані безрозмірних шкал виражають у частках одиниці, процентах, балах.

Математико-статистичні методи обробки експертних оцінок — методи, призначені для підвищення достовірності результатів оцінки якості товарів експертами.