Розділ «6. Основні ланки адаптивних систем землеробства в Україні»

У використанні сонячної радіації важливе значення має напрямок сівби. Якщо сівба з півночі на південь,то урожайність озимої пшениці найбільша. Це також стосується до більшості польових культур.

Напрямок сівби впливає на якість і кількість врожаю льону та конопель. Льон, посіяний в напрямку із сходу на захід, вищий і відзначається більшим виходом якісного волокна.

У збільшенні поглинання сонячної радіації важливе значення має спосіб сівби. Для рівномірного використання світла застосовують сучасні способи сівби, а саме: пунктирний, точний, смуговий, перехресний.

Зернові культури не можна висівати дуже густо, щоб рослини не затінювали одна одну і внаслідок цього не вилягали. Льон навпаки, висівають густіше, щоб стебла були тонкіші і з кращою якістю волокон.

При вирощуванні просапних культур важливе значення має вчасне прорідження посівів. Якщо з ним запізнюються, то рослини від нестачі світла "стікають". Для поліпшення світлового режиму необхідно вчасно знищувати бур'яни, оскільки вони забирають у рослин, крім поживних речовин і води, багато світла.

У кормовиробництві для ефективного використання сонячної радіації висівають травосумішки, в результаті чого створюються різноярусні травостої, здатні повніше поглинати енергію сонця.

Підвищенню рівня використання сонячної енергії сприяють й інші агротехнічні заходи, спрямовані на краще забезпечення рослин вологою, поживними речовинами та іншими факторами з метою прискорення росту рослин і утворення оптимальної листкової поверхні.

Температурний режим

Тепло — необхідна умова життєдіяльності рослин. За його участю здійснюється метаболізм, морфогенез, ріст і розвиток останніх. Поглинання води і мінеральних солей відбувається за певних температурних умов середовища. Ферментативна активність, фотосинтез, дихання, проростання насіння, ріст і розвиток рослин відбуваються лише за певного температурного режиму.

Для вирощування сільськогосподарських рослин важливе значення має не абсолютна кількість тепла і його розподіл у просторі, а тепловий режим.

Багаторічна місячна температура повітря наведена в табл. 43.

Таблиця 43. СЕРЕДНЬОМІСЯЧНА ТА РІЧНА ТЕМПЕРАТУРА, °С (за даними М.Ф. ЦУПЕНКО)

У зоні Полісся зима характеризується частими відлигами з підвищенням температури в окремі роки до 10-13 °С тепла. Стійке промерзання ґрунту в східних і північно-східних районах Полісся триває в окремі роки до 145 днів, у західних — близько 110, у південно-західних — до 120 днів.

Найбільше промерзає ґрунт під озимими в крайніх східних районах у першій декаді, у центральних — у другій декаді листопада, а в західних — на початку грудня. У напрямку з південного заходу на схід і північний схід ґрунти промерзають на більшу глибину.

Зимовий характер розподілу температури повітря триває ще й у березні. Проте з цього місяця починається її швидше зростання і вона стає на 3-5 °С вищою, ніж у лютому. В квітні середня температура повітря на 5-9 °С вища від березневої і всюди позитивна. Середня місячна температура повітря у квітні становить 6-7С.

У травні переважає погода літнього типу. Середня температура повітря на 5-7 °С вища, ніж у квітні. Від травня до червня середня температура підвищується на 3-4 °С. Влітку зростання температури від місяця до місяця відбувається повільніше.

Температурний режим літнього періоду майже однаковий на всій території Полісся. Найтеплішим місяцем є липень. Середня температура липня коливається в межах 18-19 °С, максимальна — 33-40 °С У 90 % років на всій території у липні можлива максимальна температура близько 30 °С.

У період з вересня до грудня температура щомісяця зменшується на 4-6°С.

Вегетаційний період більшості сільськогосподарських культур обмежується переходами навесні і восени середньої добової температури повітря через плюс 5 °С. У зоні Полісся період з температурою вище 5 °С триває 195-238, а період з середніми плюсовими температурами — 240-288 днів (табл. 44).

Таблиця 44. СЕРЕДНЯ БАГАТОРІЧНА ТРИВАЛІСТЬ БЕЗМОРОЗНОГО ПЕРІОДУ, ДНІ (за даними М. Ф. ЦУПЕНКО)