Розділ «2.3. Системотехніка»

- узгодження приватних проектів і їх інтеграція в єдиний проект;

- розробка координаційного плану організації впровадження;

- поточний контроль і оцінка ходу розробки системи.

Системотехніка в цілому – це багатоаспектна інженерна дисципліна. Тому на практиці вона по-різному може використовуватися сучасним фахівцем при проектуванні, експлуатації і виробництві складних обчислювальних управляючих або вимірювальних систем різного призначення.

Головне практичне завдання системотехніки – виявивши і описавши складність, обгрунтувати додаткові (нові) фізично реалізуємі зв'язки, які при накладенні на складну систему зобов'язані забезпечити керованість системи в необхідних межах, збереження області самостійності, що в цілому повинне сприяти підвищенню ефективності системи. Нові зв'язки системи зобов'язані підсилити її сприятливі і ослабити несприятливі тенденції поведінки, зберігши і укріпивши при цьому її цілеспрямованість, а також орієнтувати систему на інтереси підсистем.

Для вирішення своїх задач системотехнік використовує цілий ряд різних інструментів (аналіз, планування, управління, ін.), проте основним є моделювання.

Концепція системотехніки полягає в представленні реальних (що існують) або уявних (створюємих) складних систем за допомогою спрощених описів, тобто моделей, що відображають визначені, найбільш важливі грані суті складної системи, і дослідженні таких моделей. При цьому формування моделей здійснюється на підставі тих даних, які можна отримати про складну систему експериментальними і, перш за все, інтелектуальними засобами.

Об'єктом вивчення системотехніки є складні технічні комплекси, звані різними авторами по-різному. Проте найбільш точним визначенням об'єкту є "системотехнічний комплекс" ("СТК").

Визначення СТК містить термін "система", що переслідує мету підкреслити, що об'єкт системотехніки розглядається, перш за все, як система. Системотехніка – це технічна наука, тому у визначенні об'єкту її дослідження міститься термін "техніка". Особливістю об'єкту дослідження системотехніки є його істотна неоднорідність – це наявність і суто технічних компонентів, і людей, що передасться терміном "комплекс".

Предметом вивчення системотехніки е проектування системи, розуміючи під проектуванням і методологію пошуку системних характеристик СТК, і методи формування ефективної системи процедур проектування.

Сьогодні предмет системотехніки трактується ширше і включає не тільки процеси проектування, але і процеси випробування, виробництва, установки, експлуатації і демонтажу, тобто процеси використання і ліквідації СТК, що відповідає самому "духу" системотехніки, її базовому методу – системному підходу.

Таким чином, системотехніка – це науковий напрям, що вивчає загально- системні властивості СТК, процеси їх створення, вдосконалення, використання і ліквідації в цілях отримання максимального соціального ефекту. Основним методом системотехніки є системний підхід. Теоретичною основою – загальна теорія систем.

Специфіка підкреслює, що практично всі дослідження в системотехніці "заземлені", тобто націлені на практичні результати створення або використання СТК і це є однією з головних особливостей системотехніки.

Сферами практичного застосування сучасної системотехніки є радіолокація. будівництво, транспорт, військова справа і ряд інших складних сучасних комплексів (систем), де вже створені і ефективно розвиваються такі прикладні науки, як: системотехніка радіолокації; системотехніка будівництва; системотехніка транспорту; системотехніка військова, ін.

Основою цих і інших наук є системотехніка теоретична, яка направлена на вирішення наступних проблем:

- виявлення і опис найбільш загальних системних характеристик і закономірностей, не залежних від конкретного типу СТК;

- розробка експериментальних методів, що дозволяють з достатньою достовірністю при прийнятному об'ємі ресурсів, що витрачаються, оцінювати теоретичні концепції;

- вивчення круговороту речовини і послідовності операцій по використанню енергії і формування на цій основі узагальнених критеріїв приватних типів систем;

- розробка методів реалізації принципів системотехніки при створенні і використанні конкретних зразків систем.

Системотехніка теоретична створена і розвивається на базі загальної теорії систем, що складає основу формалізації всіх етапів проектування складних систем.