Розділ «2.4. Загальна теорія систем»

Проте найбільш складними і різноманітними в моделі є питання внутрішньої взаємодії між елементами системи, тому при побудові математичної моделі зазвичай прагнуть, по можливості, скоротити опис цих взаємодій, де найбільш ефективним прийомом є:

- розбиття системи, що вивчається, на підсистеми;

- виділення типових підсистем;

- встановлення ієрархії підсистем;

- стандартизації зв'язків підсистем на одних рівнях з однотипними системами на інших рівнях.

Результатом такого підходу с спрощення опису на основі поетапного уточнення первинної структури і параметрів системи, а також остаточне визначення мети і критеріїв системи. Основний результат етапу №3 системного аналізу – закінчена математична модель системи, описана на формальній математичній мові.

Завданнями наступних етапів системного аналізу є дослідження вже створеної моделі, що для класичного випадку дослідження полягає в отриманні аналітичного рішення, яке б дозволяло описати поведінку системи в загальному вигляді, і що. як показує аналіз, є достатньо важким завданням при дослідженні систем, для яких характерні велика складність, багатофункціональність і різноманітність елементів. Тут традиційний підхід, заснований на виділенні підсистем. що незалежно вивчаються, породжує численні і важковирішувані проблеми. Наука, яка покликана пов'язати в єдиний комплекс розрізнені методи дослідження систем на різних рівнях їх вивчення і фазах існування галузей знань і яка відповідає практичним потребам дослідників, проектувальників, експлуатаційників (всіх учасників процесу створення і використання систем). – системотехніка.