Розділ 11. Страхування фінансово-кредитних ризиків

o підвищення рівня захищеності коштів вкладників банків від непередбачених фінансових втрат;

o забезпечення фінансовою допомогою ті банки, у яких виникли проблеми з платоспроможністю та ліквідністю власної діяльності;

o стабілізація фінансових ресурсів банків тобто усунення причин передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності;

o формування ефективного захисту клієнта банківських послуг щодо надання необхідної інформації про фінансовий стан та перспективи його розвитку як на короткострокову, так і довгострокову перспективу.

Процес депозитного страхування передбачає наявність трьох суб'єктів страхування: страхові компанії, банки та вкладники.

Страхувальниками за даним видом страхування можуть виступати:

o банки, які страхують свою відповідальність за повернення депозитів та відсотків за їх користування;

o вкладники, які страхують ризик своєчасного повернення банками депозитів та відсотків.

Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком та страхувальником, але у межах депозитного вкладу. Страховий тариф розраховується у відповідності до страхової суми та ймовірних ризиків, які можуть статися протягом терміну дії договору депозитного страхування.

Формування системи депозитного страхування має важливе стабілізуюче значення у взаємовідносинах між вкладниками та банком. За допомогою страхування забезпечується рельєфний розподіл банківських ризиків як для вкладників, так і для самих банківських установ. Наявність страхового полісу з депозитного страхування означає для вкладника гарантування його заощаджень незалежно від фінансового стану банка. Для банків депозитне страхування виступає, як фінансовий інструмент відшкодування депозитів вкладників у разі неплатоспроможності банківських установ.

11.5. Страхування фінансових гарантій

Багатоманітність форм торговельно-економічних відносин між суб'єктами господарювання потребує поряд з механізмом страхування наданих кредитів, також використання інших інструментів, спрямованих на фінансове забезпечення кредитних відносин. Таким інструментом на фінансовому ринку є гарантія, що надається одним суб'єктом іншому

Економічний зміст страхування фінансових гарантій полягає у тому, що страховик за дорученням страхувальника бере на себе зобов'язання гарантії та поручительство з його зобов'язань щодо вітчизняних та зарубіжних контрагентів відповідно до договорів страхування.

На відміну від страхування кредитів, де приймають участь дві сторони - страховик та страхувальник, при гарантійному страхуванні - три сторони - боржник, бенефіціар і гарант. Договір страхування фінансових гарантій, або ще його називають договір поручительського страхування, укладається на користь третьої особи.

Боржник - це страхувальник, який виступає у ролі зобов'язаного або замовником та розпорядником гарантії. Він може за відповідну плату (страховий платіж) передати власні зобов'язання перед контрагентами гаранту (страховику), який несе майнову відповідальність перед бенефіціаром

Бенефіціар - це кредитор, який бере гарантію, як забезпечення й має повноваження на отримання оплати зобов'язання. Укладаючи кредитний договір, кредитор прагне мінімізувати власні ризики, у т.ч. й за рахунок одержаної гарантії щодо погашення заборгованості у разі неплатоспроможності боржника. Гарантія дає можливість отримати невиплачені боржником кошти.

Гарант - це страхова компанія, яка бере на себе відповідальність перед бенефіціаром погашати заборгованість боржника у відповідності до договору поручительського страхування.

Страхова сума встановлюється у межах величини боргу, який має сплати гарант бенефіціару у разі неплатоспроможності боржника. Страхові тарифи з надання страхової гарантії, як правило, встановлюються у межах 1-2 % страхової суми.

Урізноманітнення форм та методів страхового захисту фінансово-економічних інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних контрагентів створює додаткові стимули до активізації підприємницької діяльності. Завдяки розширенню спектру страхових послуг на фінансовому ринку збільшується приток інвестиційних ресурсів у національну економіку. Адже страхування завжди відіграє стабілізуючу роль для суб'єктів господарювання в умовах ризикогенного середовища.

11.6. Добровільне страхування ризику втрати права власності та інших майнових прав (титульне страхування)