Розділ 11. Страхування фінансово-кредитних ризиків

Об'єктом страхування довіри є комп'ютерні системи банку, електронні дані носії, комп'ютерні віруси, електронний зв'язок, електронні перекази, цінні папери на електронних носіях, а також переказ коштів по телефонних інструкціях.

Страхова сума визначається за згодою сторін, але у межах можливих фінансових збитків, що можуть виникнути у результаті непрофесійної діяльності відповідальних осіб.

Наявність договору страхування довіри дозволяє роботодавцю: уникати зайвої тривоги про матеріальні цінності, які передаються довіреним особам, персоналу у користування; запобігати виникненню витрат прямих збитків; уникати у кожному випадку потреби отримувати докази цілісності матеріальних цінностей.

Серед багатьох видів страхування кредитів важливе місце посідає страхування заставного -майна, адже даний вид страхування є зручним як для кредитора, так і для позичальника. Договір страхування заставного майна дозволяє позичальнику отримати необхідний кредит, а кредитору - отримати заставне майно позичальника у разі несвоєчасного погашення суми заборгованості за кредитом.

Метою проведення даного виду страхування є захист майнових інтересів фінансово-кредитної установи, яка здійснює кредитування фізичних та юридичних осіб, страхувальників, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням заставним майном.

Об'єктом страхування є заставне майно, яке передається банку у заставу й належить, як правило, страхувальнику на правах власності або оренди чи лізингу.

Страхова сума встановлюється за обопільною згодою сторін у межах дійсної вартості майна (при розрахунку страхового відшкодування буде враховуватись амортизація) або у розмірі повної відновлювальної вартості (у такому разі розрахунок страхового відшкодування буде здійснюватись без врахування амортизації)

При страхуванні заставного майна страхове покриття розповсюджується на такі види ризиків:

o пожежі (пошкодження чи повне знищення об'єктів страхування внаслідок впливу вогню, а також продуктів горіння й засобів гасіння пожежі), ураження блискавкою та вибуху газу;

o стихійних лих (повінь, землетрус, шторм, буря, вихор, ураган, смерч, град, зсув грунту тощо) та падіння керованих літальних апаратів або їх уламків;

o часткової або загальної аварії обігрівальної, водогінної каналізаційної систем, систем пожежогасіння та інших технологічних аварії, які спричинили об'єкту страхування прямих або опосередкованих збитків;

o протиправних або зумисних дій третіх осіб (підпал, крадіжка зі зламом, пограбування тощо).

Подальший розвиток фінансово-кредитних інституцій потребує удосконалення механізму страхового захисту як позичальника, так і кредитора. У цьому контексті кредитні установи зацікавлені у наданні їм гарантій щодо майнової відповідальності страховика за несвоєчасне або не у повному обсязі погашення заборгованості страхувальника. У свою чергу страхувальник, укладаючи договір кредитного страхування, повинен мати впевненість у здатності страховика розрахуватися з кредитором у разі неплатоспроможності страхувальника.

11.4. Страхування депозитів

Стабільність та ефективність роботи банківської системи країни багато в чому залежить від обсягу залучених депозитів юридичних та фізичних осіб. Комерційні банки використовують сучасні маркетингові технології щодо розширення клієнтської бази та максимізації коштів на депозитних рахунках. Разом з цим, кожен клієнт комерційного банку розцінює депозитний вклад не лише як ефективне збереження наявних коштів, але й як отримання певного доходу у вигляді відсотків за користування депозиту. Забезпечити симбіоз інтересів можливо лише за умов мінімізації банківських ризиків та ними ефективного управління.

Важливе місце у ієрархії управління банківськими ризиками відводиться страхуванню. Страховий захист депозитів в Україні здійснюється за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому законодавством. Фонд є економічно самостійною державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки у Національному банку України.

Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є банки й філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльність на право здійснювати банківську діяльність.

Банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу й платоспроможності та може виконувати свої зобов'язання перед вкладниками. У відповідності до ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-УІ від 23 лютого 2012 року, передбачено гарантію кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, у розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 200 тис. грн по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Метою страхування депозитів є створення системи захисту грошових вкладів, які знаходяться на депозитних рахунках у комерційних банках, на випадок банкрутства цих фінансових інституцій. Для реалізації поставленої мети, в Україні функціонує система депозитного страхування, основними завданнями якої є:

o гарантування фінансових інтересів вкладників щодо депонованих грошових коштів до комерційного банку;