Розділ 9. Сільськогосподарське страхування

3) страхові виплати спрямовані на відшкодування збитків, які сталися внаслідок руйнівних подій на застрахованих ділянках лісового фонду.

Зважаючи на визначальну роль лісового господарства для відтворення та охорони навколишнього природного середовища, вважаємо за необхідне впровадження системи обов'язкового страхування лісу. З цією метою доцільно створити національний та територіальні (регіональні або міжрегіональні) позабюджетні фонди обов'язкового страхування лісового фонду України.

Національний та територіальні фонди обов'язкового страхування лісу повинні створюватись як самостійні державні та некомерційні страхові компанії, заради надання комплексного страхового захисту власнику лісу з приводу збереження та примноження основних властивостей лісових ресурсів.

Процес формування страхового співтовариства у лісовому господарстві передбачає можливість укладання двох типів договорів обов'язкового страхування ділянок лісового фонду (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Структурна побудова взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами страхового процесу

Перший тип договорів передбачає, що страхувальниками виступають спеціалізовані лісогосподарські підприємства (лісгоспи), які у випадку настання страхової події зазнають збитків внаслідок природних та/або техногенних аварій катастроф отримують страхове відшкодування у межах заподіяних збитків.

Другий тип договорів передбачає, що страхувальниками можуть виступати орендатори (концесіонери) лісових ресурсів, у такому разі вони укладають договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на випадок настання непередбачених подій (пожежі, забруднення й несанкціонованої вирубки лісу) під час експлуатації земель лісового фонду. У разі настання страхової події одержувачами страхових виплат на превентивні та репресивні заходи є територіальні відділення лісогосподарських підприємств (лісхози), на які покладено функції щодо охорони та відтворення лісового фонду України.

З методичної точки зору важливого значення набувають питання визначення страхової вартості лісової ділянки. На її розмір впливають наступні фактори: 1) наявність ресурсів та їх біорізноманіття; 2) біогеоценозу (як фактора санітарно-гігієнічного та ґрунтового відтворення лісів; 3) умови та місце розташування (як фактора відтворення деревинної рослинності, побічних лісових продуктів лісокористувачів тощо).

Зважаючи на високу ринкову вартість ділянок лісу, страхова сума може складати від 50 % до 80 % від оціночної страхової вартості. З метою зменшення розміру страхових платежів та скорочення кількості виплат страхового відшкодування за незначними збитками доцільно встановлювати безумовну франшизу у розмірі 2% від величини страхової суми (обсяг відповідальності страховика перед страхувальником або третьою особою).

Широке застосування фінансових інструментів, у т.ч. й екологічного страхування у процесі управління лісовим господарством дозволить значно підвищити матеріальну відповідальність лісокористувачів за використання лісових ресурсів й перейти в активну форму охорони лісів. Це дасть змогу забезпечити збереження всього комплексу екосистем, середовищ, існування видів, їх гено- і ценофонду, ландшафтів усіх рівнів значення (європейського, національного, регіонального й локального), а також відновити втрачені екосистеми в єдиній цілісній системі.