Розділ 9. Сільськогосподарське страхування

o формування фінансового механізму для цілей лісового господарства;

o приведення у відповідність плати за використання лісових ресурсів, орієнтовно дійсної біосферної цінності;

o розробка механізмів відшкодування нанесених лісам шкоди за рахунок винуватців збитків;

o розробка системи стимулювання впровадження ресурсозберігаючих та природозахисних технологій;

o підвищення екологічної культури у лісовому господарстві.

Наявність ознак страхового ризику у лісовому господарстві, потенційних страхувальників, а також стабільного джерела їх доходів дають підстави для реалізації перших трьох принципів страхування.

При дотриманні четвертого принципу страхування лісу, як об'єкта власності, необхідно зважати на те, що ефективність замкнутих грошових перерозподільчих відносин між страхувальниками тим вища, чим більша різниця між кількістю застрахованих та кількістю потерпілих, яким у відповідності до договору страхування належить право на одержання страхового відшкодування. Посилення значущості таких відносин при страхуванні лісів можна забезпечити шляхом чіткої конкретизації об'єму відповідальності страховика у вигляді оптимі-зації переліку ризиків, на які розповсюджується страхове покриття. Наприклад, може бути прийнято рішення вважати страховим випадком повну загибель лісу на корені й відшкодовувати лише витрати, пов'язані з розчисткою ділянок та лісовідновленням.

Виконання п'ятого принципу страхування не є перешкодою для організації процесу повернення коштів страхового фонду у вигляді страхового відшкодування. Ефективне використання зазначеного механізму залежить від чіткості побудови (розрахунку) страхових тарифів.

Зважаючи на специфіку організації фінансових послуг у сфері лісокористування, найбільшу складність для теоретичної аргументації та практичної реалізації становить організація процесу страхування й виконання своїх прав та обов'язків під час укладання та дії договору екологічного страхування. Потенційними страхувальниками можуть виступати дві категорії лісокористувачів. До першої категорії можна віднести тих реципієнтів, які використовують земельні ділянки на постійній основі, тобто спеціалізовані лісогосподарські підприємства зі своєю розгалуженою системою в областях, районах, містах та селищах. До другої категорії належать лісокористувачі, що орендують лісові маси. Це підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних й туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Страховиками за даним видом страхування можуть бути Національна державна некомерційна страхова компанія, а також територіальні фонди обов'язкового страхування лісу.

До потенційних забруднювачів, що можуть завдати збитків лісовим ресурсам належать:

o підприємства та організації, у веденні яких знаходяться залізничні та автомобільні шляхи, що проходять через землі лісового фонду;

o нафтогазодобувні підприємства й організації, які здійснюють відповідні роботи у межах лісових масивів;

o підприємства, які займаються експлуатацією торф'яних родовищ, що знаходяться у межах лісового масиву або прилеглих до нього територіях;

o підприємства та організації, які мають у своєму підпорядкуванні лінії електропередач, зв'язку та радіофікації, а також трубопроводи, що пролягають по території лісового фонду;

o підприємства та організації, які займаються пошуком та видобутком корисних копалин на території лісових масивів.

Страховим випадком є заподіяна шкода, яка виникає внаслідок пожеж, несанкціонованої вирубки лісів, аварійного забруднення лісових ділянок (масивів) отруйними, шкідливими, токсичними та іншими небезпечними речовинами, які спричиняють шкоду лісовим ресурсам, що зумовлює виникнення договірного зобов'язання про виплату страхового відшкодування потерпілим особам.

Використання коштів страхового фонду спрямовується за трьома основними напрямками:

1) фінансування превентивних заходів (заходи, що традиційно здійснюються спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами з метою попередження загибелі та пошкодження лісових масивів);

2) фінансування репресивних заходів (заходів по боротьбі з ліквідацією природних та/або техногенних катастроф, які вже наступили (пожежі, хвороби й забруднення наявністю шкідників);