Розділ VII. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– результат (діалоги без укладання прямих угод та з укладанням прямих угод із проблеми).

Форми протікання соціального діалогу і його види відображають існуючу на конкретний момент пріоритетність відносин учасників діалогу. Залежно від соціального статусу суб'єктів та характеру їхніх відносин, обирається найбільш сприятлива форма взаємодії, яка дозволяє суб'єктам найбільш ефективно вирішувати проблеми, знімати суперечки, досягати взаєморозуміння щодо конфліктної ситуації тощо.

Соціальні відносини між суб'єктами визначають різноманіття видів соціального діалогу та їх використання на практиці. Соціальний діалог може мати як формальний, так і неформальний характер. У першому випадку колективний переговорний процес ведеться між урядом і представниками роботодавців та працівників (профспілок), які мають реальний вплив на політику та можуть переконати всіх учасників переговорів дотримуватися домовленостей.

Другий характер соціального діалогу передбачає аналогічний соціальний процес шляхом укладання колективних трудових договорів, а також проведення консультацій і підготовки експертних висновків, що також є втіленням прав соціальних партнерів.

Соціальний діалог є процесом узгодження на різних рівнях напрямків розвитку країни, регіону або окремих підприємств. При цьому принциповим елементом, навколо якого організований цілий комплекс діяльності партнерів, є можливість приділення уваги різноманітним інтересам соціальних груп при прийнятті рішень, установленні стратегічних цілей і розробці програм розвитку. Функції соціального діалогу полягають у тому, що завдяки можливості артикуляції та модифікації своїх інтересів, соціальні партнери можуть досягти порозуміння, що, у свою чергу, призводить до вищого рівня їх ідентифікації зі змістом згоди і вироблених у цих рамках програм діяльності.

Соціальний діалог виконує такі функції [72, с. 23]:

– пізнавальну (у ході соціального діалогу можна одержати нове знання про проблемну ситуацію);

– регулюючу (спільні угоди між учасниками діалогу втілюються в суспільній практиці);

– контролюючу (суб'єкти діалогових відносин взаємно перевіряють виконання раніше ухвалених рішень);

– консолідуючу (можливість об'єднання сторін для досягнення загальних цілей);

– прогностичну (визначення тенденцій подальшого розвитку відносин між учасниками діалогу);

– комунікативну (обмін думками, визначення позицій);

– інформаційну (у процесі діалогу отримується нова інформація);

– когнітивну (загальний для сторін предмет обговорення сприяє взаємному пізнанню суб'єктів діалогу);

– емотивну (формує взаємини людей);

– конативну (засіб узгодження спільних зусиль в організаційно- управлінській і предметно-практичній діяльності суб'єктів);

– креативну (взаємопереконуючий вплив сторін одна на одну).

Отже, процес соціального діалогу – це пошук його учасниками адекватних засобів досягнення соціально значущих цілей на основі спільної зацікавленості в позитивному результаті. Соціальний діалог є свого роду доповненням до традиційних (правових, економічних, політичних, адміністративних та ін.) способів вирішення соціальних суперечок, конфліктів, розбіжностей, які використовуються в соціальній політиці.

Сутність соціального діалогу пов'язана зі соціальною політикою держави. Здійснення соціально-економічних реформ у сучасному суспільстві також пов'язане з загостренням соціальних проблем, що потребує узгодження інтересів різних соціальних груп та владних структур цивілізованим, безконфліктним шляхом. Інструментом вирішення цієї проблеми слугує соціальна політика держави, яка спроможна сконцентрувати зусилля державних органів на розв'язанні найгостріших соціальних проблем.

У контексті інституту соціального діалогу соціальна політика визначається як діяльність держави й суспільства з узгодження інтересів різних соціальних груп і соціально-територіальних громад у сфері виробництва, розподілу та споживання, що дозволяють узгодити інтереси цих груп з інтересами людини та довготерміновими цілями суспільства. У соціальній політиці враховуються принципи соціальної справедливості та соціального діалогу як основні цінності сучасного громадянського суспільства.