Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

– поліпшення пакування і маркування;

– підвищення споживчої цінності продуктів.

Ці ключові завдання СВ можуть бути деталізовані залежно від ринку та його специфіки, але так чи інакше саме ці завдання є основою для формування корпоративної соціальної відповідальності у відносинах зі споживачами. Усі перелічені завдання реалізуються і в рамках функцій маркетингу.

На підставі цього систематизуємо відмінності між соціальною відповідальністю та маркетингом (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Відмінності між соціальною відповідальністю та маркетингом

З табл. 3.1 можна побачити, що соціальна відповідальність формує взаємини із споживачем із позиції соціальної сфери, де економічна доцільність є вторинним досягненням, а не першочерговим пріоритетом.

3.2. Соціальна відповідальність в сфері розподілу доходів та співпраці з конкурентами

Україна проголошена соціальною державою із соціально орієнтованою економікою, в якій вищою цінністю є людина. Соціальна спрямованість державної політики дає змогу кожному індивіду реалізувати своє право на гідний рівень якості життя і добробуту. Україна обрала шлях на приєднання до ЄС і взяла курс на наближення державних соціальних стандартів до рівня європейських.

Провідним соціальним стандартом, індикатором рівня якості життя є рівень матеріального добробуту, який визначається величиною заробітної плати й усіма видами доходів.

Формування і розподіл доходів є однією з найгостріших соціально-економічних проблем, оскільки це показник, який визначає рівень добробуту, соціальний статус, належність до певного прошарку, можливість задоволення матеріальних і духовних потреб і подальший розвиток людини. Доходи населення як соціально-економічна категорія характеризують стосунки в суспільстві з приводу присвоєння, використання та розподілу створюваного продукту. Тому саме держава, підприємці, працівники несуть відповідальність за те, як отримати і правильно розподілити доходи.

Сучасна науково-технічна революція вимагає максимального використання людських здібностей, знань, ентузіазму. Ключовою, центральною фігурою ринкової економіки є підприємець. Підприємець в установленому законом порядку несе відповідальність за порушення обов'язкових соціальних норм у сфері праці. Відповідальність – це правове та етичне ставлення підприємців до суспільства (до господарських суб'єктів, до споживачів, працівників тощо), яке характеризується виконанням правових норм (правил). Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає:

– за зобов'язаннями, зумовленими цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;

– охорону навколишнього середовища;

– додержання заходів безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії; заподіяну шкоду і збитки.

Наприклад, індикатором соціальної відповідальності роботодавців перед працівниками є частка зарплати у структурі собівартості. Порівняно з розвинутими країнами ціна на робочу силу занижена в кілька разів (у структурі витрат виробництва витрати на оплату праці в середньому становлять близько 10-15%, тоді як у провідних країнах із розвинутою ринковою економікою – 20-70%).

Відповідальність підприємця базується на двох засадах, а саме:

– на дотриманні норм і правил поведінки на ринку, встановлених державою;

– моральних зобов'язаннях, культурі підприємця.

Відповідальність підприємця істотно залежить від того, які правила гри встановлює держава на ринку праці і як вона виконує свої зобов'язання перед громадянами. Держава відповідає перед своїми громадянами за встановлення соціальних стандартів та соціальних гарантій відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Базовим соціальним стандартом у сфері доходів населення є прожитковий мінімум, який застосовується для визначення мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги з безробіття, стипендій та інших соціальних виплат, установлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян тощо.