Розділ III. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

– підкуп працівника покупця (замовника);

– досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

– неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці:

– неправомірне збирання комерційної таємниці;

– розголошення комерційної таємниці;

– схиляння до розголошення комерційної таємниці;

– неправомірне використання комерційної таємниці.

Вагому роль у регулюванні конкуренції у всьому світі відіграють галузеві асоціації, об'єднання та спілки. Саме діяльність таких органів сприяє тому, що конкуренція переводиться із сфери суперництва та змагання у сферу співробітництва та партнерства.

Отже, основними завданнями корпоративної соціальної відповідальності при формуванні взаємин із конкурентами є:

– дотримання конкурентного законодавства;

– запобігання таємним угодам на ринках;

– використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки привабливості та конкурентоспроможності товару;

– вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

3.3. Організаційно-економічні засади соціально відповідального управління підприємством

На основі існуючих теоретико-методологічних принципів регулювання та аналізу соціального розвитку можна провести оцінювання та визначення основних недоліків сучасного стану соціальної політики держави, як передумови підвищення соціальної відповідальності підприємств. Наразі в Україні недостатньо досліджена соціальна поведінка та враховані економічні інтереси підприємств при формуванні інструментів та методів соціальної політики. Оскільки підприємство не може бути в повній мірі соціально відповідальним та ефективно здійснювати глибоку соціальну діяльність самостійно, можна визначити принципи співпраці некомерційних організацій та підприємств і потенційно можливі схеми взаємодії (рис. 3.6). Наведена схема розкриває принцип впливу держави, соціально відповідальних підприємств, некомерційних організацій на розмір соціальної сфери.

Рис. 3.6. Схема впливу суб'єктів на розмір соціальної сфери

На основі аналізу теоретичного та практичного досвіду функціонування некомерційних організацій, можна запропонувати власну класифікацію некомерційних організацій, поділяючи їх на обслуговуючі та цільові. Таким чином, некомерційні організації разом із соціально відповідальними підприємствами можуть вносити прямі та опосередковані внески в економіку країни.

Соціально відповідальне управління підприємством можна визначити як процес управління з інтеграцією заходів соціальної та екологічної спрямованості до основної діяльності підприємства, що виходять за межі створення прибутку та законодавчо встановлених соціальних стандартів у контексті підвищення добробуту суспільства та локальної громади зокрема, а також забезпечення сталого розвитку.

Соціальні фактори функціонування підприємства варто поділяти на персонал підприємства, людський капітал та доданий до них соціальний капітал. Соціальний капітал підприємства розглядається як цінність, що створюється підприємством через соціальні відносини та зв'язки як всередині підприємства, так і ззовні та яка прямо чи опосередковано впливає на економічну результативність підприємства.

Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду формування та використання соціального капіталу дозволив систематизувати основні властивості соціального капіталу підприємства: мережева структура соціального капіталу, що визначає доступ підприємства до ресурсів, інформації тощо через відповідні комунікаційні канали; соціальний капітал розмиває чіткі межі підприємства, які стають не фізичними, а такими, що базуються на соціальних відносинах та зв'язках; соціальний капітал є продуктивним, сприяє досягненню мети, яке при його відсутності менш імовірне; на діяльність підприємства позитивний вплив здійснює лише той соціальний капітал, який сприяє створенню додаткової вартості, і за умови, що споживач готовий сплачувати цю додаткову вартість; наявність соціального капіталу зменшує трансакційні витрати підприємства; соціальний капітал сприяє збільшенню інноваційного потенціалу підприємства через збільшення групової кадрової інноваційної активності.