Розділ «ГЛОСАРІЙ»

ДІТИ – соціально-демографічна група населення у віці до 18 років, що мають специфічні потреби й інтереси, соціально-психологічні особливості.

ДІТНІСТЬ СІМ'Ї – розмір сім'ї по числу народжених і вирощених дітей (без урахування вмерлих у віці молодше за 5 років).

ДІЯ – основний елемент у структурі діяльності. Суб'єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів).

ДІЯ СОЦІАЛЬНА – усвідомлена дія людини, звичайно викликана його потребами, яка пов'язана з діями іншої людини або інших людей, зорієнтована на їх поведінку, впливає на них і, в свою чергу, випробовує вплив поведінки інших.

ДІЯЛЬНІСТЬ – одна з основних категорій психологічної науки. Предметом психології є саме цілісна Д. суб'єкта в різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку.

ДОБРОБУТ – забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними, соціальними, духовними благами, тобто предметами, послугами й умовами, що задовольняють певні людські потреби.

ДОБРОДІЙНІСТЬ – 1) у вузькому значенні – надання приватними особами або організаціями безвідплатної допомоги людям, що її потребують, або соціальним групам (шарам) населення; 2) у широкому значенні – безвідплатна діяльність по створенню й передачі фінансових, матеріальних, духовних цінностей (благ) для задоволення насущних потреб людини.

ДОЗВІЛЛЯ – синонім поняття "вільний час"; сукупність видів діяльності, призначених для задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у вільний час.

ДОМІНАНТ А (від лат. dominans – пануючий) – явище психічного зосередження навколо певного питання, проблеми, ідеї тощо, що характеризується спрямованістю уваги, волі, мислення саме на аналіз, розв'язання цієї проблеми.

ДОПОМОГА ПО БЕЗРОБІТТЮ – грошова допомога, що сплачується особам, визнаним безробітними у встановленому законом порядку.

ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ – сукупність накопичених знань, навичок, умінь, черпаних людиною, спільністю, групою з реального життя, практичної діяльності, процесу соціальної взаємодії. Щодо соціальної роботи можна говорити про вітчизняний і зарубіжний досвід.

ДОТИК – один із основних видів відчуття. Полягає у відображенні об'єктів зовнішнього середовища за умови доторкання до них.

ДУХ КОЛЕКТИВУ – специфічна морально-психологічна атмосфера, яка панує в групі людей.

Е

ЕГОЇЗМ – принцип життєвої орієнтації, заснований на любові до себе, турботі про своє "Я", його інтереси, навіть в збиток блага інших. Е. протилежний альтруїзму (безкорисливій турботі про благо інших людей). У переносному розумінні кажуть про груповий, класовий, національний E. Е. як принцип неприпустимий в практиці соціальної роботи.

ЕГОЦЕНТРИЗМ (від лат. ego – я; centrum – центр) – специфічна орієнтація духовного світу людини на саму себе, на своє "я"; небажання і невміння бачити інших людей.

ЕЙФОРІЯ (від гр. eu – добре і phero – переношу) – психологічний стан піднесеного настрою, що не виправданий реальністю, об'єктивними причинами. Е. називають також стан некритичного вдоволення (безпричинна радість, безтурботність, надмірна веселість).

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ (від лат. exaltus – дуже високий) – стан збудження, надмірної радості, що може бути реакцією на сильний позитивний емоціогенний подразник або реакцією на звичайні емоціогенні подразники при схильності до Б.

ЕКЗОГЕННИЙ (від гр. ехо – назовні і genos – рід, походження) – стан, породжений зовнішніми причинами, що лежать за межами організму, на відміну від ендогенного.

ЕКОЛОГИ СОЦІАЛЬНА – галузь науки, що вивчає стосунки між людськими співтовариствами і навколишнім географічним, просторовим, соціальним і культурним середовищем, прямий і побічний вплив виробничої діяльності на навколишнє середовище, екологічний вплив антропогенних, особливо урбанізованих, ландшафтів, інших екологічних чинників на фізичне і психічне здоров'я людини, генофонд людських популяцій тощо.