Розділ «ГЛОСАРІЙ»

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ТРУДОМ – цілісне, емоційно позитивно забарвлене відношення працівника до трудової діяльності і її результатів.

ЗАЗДРІСТЬ – соціально зумовлене почуття. Виявляється й переживається людиною на ґрунті порівняння своїх успіхів із успіхами інших людей.

ЗАМОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ – сукупність проблем, задач і цілей, які висуваються суб'єктами управління різних рівнів перед соціологами- дослідниками, практиками, консультантами.

ЗАРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ – сукупність способів і результатів інформаційно-психологічного впливу на індивідів, їх групи й особливо маси, що виділяється нарівні з навіюванням, переконанням та інформуванням.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – форма матеріальної винагороди за працю; оплата праці в грошовій формі, що є частиною вартості створеної і реалізованої продукції (місячна, почасова, відрядна, потижнева).

ЗБУДЖЕННЯ – нервовий процес, що лежить в основі умовнорефлекторної діяльності живого організму. 3. взаємодіє з протилежним нервовим процесом – гальмуванням і полягає в приведенні до дії клітин мозку у відповідь на дію подразника.

ЗВИЧКА – схильність людини до відносно усталених способів дій. Фізіологічною основою 3. є закріплений в умовнорефлекторних актах стереотип поведінки.

ЗГУРТОВАНІСТЬ – термін соціальної психології. Виражає ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків у групі. 3. свідчить, що група є певне ціле у межах даної організації або соціальної спільності.

ЗДІБНОСТІ – психічні властивості індивіда, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності (набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці).

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ життя – спосіб життєдіяльності, який передбачає дотримання режиму праці й відпочинку, збалансоване харчування, відмову від шкідливих звичок, дотримання гігієнічних вимог, здійснення профілактичних заходів, своєчасне звернення до лікарів у разі хвороби тощо.

ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ – 1) стан, протилежний хворобі, повнота життєвих виявів людини; 2) стан повного фізичного, духовного й соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів; 3) природний стан організму, який характеризується його зрівноваженістю з навколишнім середовищем і відсутністю яких-небудь хворобливих змін.

ЗЛОЧИННІСТЬ – відносно поширене, статистично стійке соціальне явище, форма поведінки, що відхиляється, яка представляє суспільну небезпеку.

ЗНАННЯ – перевірені суспільною практикою судження про зв'язки й закономірності в явищах природи й суспільства.

ЗОВНІШНЄ ЗАОХОЧЕННЯ – все те (матеріальне або моральне), що в межах мотивації має яку-небудь вартість для працівників і може бути запропоновано їм як стимул до праці. Найбільш типові взірці таких заохочень: заробітна плата, соціальні вигоди, престижне приміщення для праці тощо.

I

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (гра) – різновид діяльності, переважно властивий дітям. Якщо в трудовій діяльності найважливіше – кінцевий продукт, результат, заради якого витрачається фізична й нервово- психічна енергія людини, то в І.д. основне – суб'єктивне вдоволення від самого процесу гри.

ІДЕАЛ СОЦІАЛЬНИЙ (від гр. idea – ідея, образ) – зразок, досконалість в чому-небудь, вища мета, що визначає прагнення й поведінку людини, групи, класу.

ІЗОЛЯНТ (від фр. isolation – відокремлення) – особа, відокремлена від групи, колективу.

ІЛЮЗІЯ (від лат. illusion – помилка, оманливе уявлення) – хибне сприймання об'єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи.

ІНВАЛІД – людина з фізичними або психічними обмеженнями життєдіяльності. Всіх інвалідів за різними критеріями поділяють на декілька груп: а) за віком – діти-І., молоді L, І. старезного віку; б) за походженням інвалідності – І. з дитинства, війни, труда, "загального захворювання"; в) по мірі працездатності – працездатні й непрацездатні: І. І групи (непрацездатні), П групи (тимчасово непрацездатні або працездатні в обмежених сферах), ПІ групи (працездатні в щадячих умовах труда); г) по характеру захворювання – мобільні, маломобі- льні й нерухомі.