Розділ «ГЛОСАРІЙ»

ІНВАЛІДНІСТЬ – стан людини, коли вона не може самостійно забезпечити (повністю або частково) потреби нормального особистого або соціального життя внаслідок недоліку (вродженого або надбаного) його фізичних або розумових здібностей.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (від лат. individuum – неподільне) – сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей.

ІНДИКАТОР – прості властивості об'єктів, що створюють соціальні показники; доступна спостереженню і вимірюванню характеристика об'єкта, що вивчається. Наприклад, процент приймаючих наркотики підлітків як показник девіантної поведінки.

ІНДУКЦІЯ (від лат. inductio – наведення) – у широкому розумінні – форма мислення, за допомогою якої думка наводиться на якесь загальне правило, положення, притаманне поодиноким предметам певного класу.

ІНСАЙТ (англ, insight – проникливість, збагнення) – момент осяяння, здогаду, раптового зрозуміння. Здатність мислення, при якому в процесі розв'язання проблеми здійснюється передбачення на рівні мислення.

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ (від лат. institutium – встановлення, заснування) – історично складені, стійкі форми організації сумісної діяльності людей. Суспільство являє собою систему I.с. як складної сукупності економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин. Найбільш фундаментальні I.с. – власність, держава, сім'я, наука, система засобів масової інформації, виховання і освіта, право тощо.

ІНСТРУКЦІЯ (від лат. instructio – введення, настанова) – директивна, управлінська вказівка, сукупність правил для виконання певної діяльності.

ІНТЕГРАЦІЯ (лат. integratio – відновлення, відтворення, от integer – цілий) – об'єднування в одне ціле, впорядкування, структурування раніше роз'єднаних, невпорядкованих явищ, частин цілого.

ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА – процес встановлення оптимальних зв'язків між соціальними інститутами, групами, ешелонами влади й управління; тенденція до згуртування, об'єднання, вирівнювання показників соціального й економічного розвитку країн і регіонів, суспільних класів, соціальних груп і спільностей на відміну від диференціації соціальної. Процес I.e. загалом позитивно позначається на ступені соціальної захищеності населення.

ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectas – розуміння) – мислительні здібності людини. У звичайному слововживанні, а також у працях авторів перших тестів І. розглядався як природжена, успадкована, отже, незмінна за своєю силою здатність. Частина сучасних психологів у тлумаченні поняття І. дотримується концепції, згідно якої існує три типи І.: генетичний (який не може бути виявлений і визначений жодним з існуючих тестів); поведінковий (що виявляється і спостерігається в поведінці людини); вимірюваний (тобто той, що представлений оцінками з тестів І.)

ІНТЕРЕС (від лат. interest – важливий, значущий) – емоційно забарвлене ставлення до навколишнього, спрямованість людини на певний об'єкт чи певну діяльність, викликану позитивним, зацікавленим ставленням до чогось, когось.

ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ – причина дій, усвідомлена потреба індивіда, соціальної групи, спільності. I.с. – це, передусім, розуміння значущості потреб і способів їх задоволення. I.с. виступає формою цілеспрямованої діяльності.

ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ (від лат. interior – внутрішній) – процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.

ІНТРАВЕРСІЯ (від лат. intra – всередині і versio – видозмінювати)- переважна скерованість психічних процесів людини (уваги, сприймання, мислення тощо) на свій власний внутрішній світ на відміну від екстраверсії, при якій переживання особистості скеровані на зовнішній світ.

ІНТУЇЦІЯ (від лат. intueor – пильно, уважно дивлюся) – прийом безпосереднього відображення дійсності, при якому висновок ґрунтується, головним чином, на здогаді, чутті, майже раптовому осяянні тощо.

ІНФАНТИЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ – відставання соціального дорослішання молоді від біологічного. Свідчить про порушення механізму соціалізованого включення молодого покоління в життя дорослих, яке передбачає прийняття ним на себе нових обов'язків.

ІНФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНА – сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві різними суб'єктами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин і відносин між людиною, суспільством і природою. Складовою частиною її є соціологічна інформація, що отримується методами соціології і інтерпретується в рамках соціологічної науки. I.с. особливо важлива в реалізації задач соціальної роботи.

ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА – матеріально-предметні елементи, що забезпечують умови життєдіяльності людини в суспільстві у виробничій, політичній і духовній сферах, в сім'ї, побуті; сукупність таких галузей, як наука, освіта, охорона здоров'я, торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово-комунальне господарство, транспорт, зв'язок та ін.

ІПОХОНДРІЯ (від гр. hypohondrion – підребер'я) – хворобливий стан людини; характеризується похмурим, гнітючим настроєм, занепокоєнням, надмірним страхом про своє здоров'я. Нерідко супроводжується маячними ідеями.

ІСТЕРІЯ (від гр. hystera – матка) – нервово-психічне захворювання. Характерні риси істерика-підвищена збудливість і емоційність, афективні стани, самонавіювання. Зовні І. виявляється в нападах, які можуть набирати досить важких форм.