Розділ IX. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

У технології впровадження соціальних інвестиційних проектів можна виділити точковий, масовий, ринковий і агресивний її види.

Технологія точкового виду соціального інвестування передбачає створення спеціальних експериментальних об'єктів або сегментів з режимом найбільшого сприяння для реалізації соціального інвестиційного проекту. Досягши позитивних результатів експериментальні, точкові зони розширюються, і в процес реалізації проекту втягуються усі нові суб'єкти інвестування. Прикладом впровадження подібної технології може бути відкриття магазинів економ-класу або торгових підприємств, що реалізовують товари серед соціально незахищених верств населення в окремих районах міста. У міру отримання даних реалізації проекту, у тому числі тих, що дозволяють зробити висновки про ефективність зроблених витрат і упущення при розробці, мережа таких торгових точок розширюється.

Технологія масового виду соціального інвестування припускає розроблення типових нормативів, заснованих на уявленнях розробників проекту й інвесторів про властивості і якості соціального інвестиційного продукту. У випадку, якщо проект охоплює декілька галузей народного господарства і соціальної сфери – виникає необхідність у розробленні спеціальних міжвідомчих нормативів, створенні спеціальних органів або структур по його впровадженню. Прикладом подібного виду соціального інвестування може бути видання спеціальної або навчальної літератури, яке вимагає узгоджень органів управління освітою, дотримання санітарно-епідеміологічних норм, передбачає залучення в реалізацію проекту друкарень, постачальників паперу, художників, книготоргових підприємств.

Технологія ринкового виду соціального інвестування ґрунтується на ринковій складовій проекту, припущенні, що ринок як механізм здатний сам відрегулювати стихійний процес реалізації, а економічна ефективність соціального інвестиційного проекту базується в основному на прибутковості інвестиційного продукту. Найбільш яскравим прикладом ринкового підходу є той, що став вже хрестоматійним епізодом з часів перебудови: у другій половині 80-х pp. підприємець з Мінська налагодив випуск наборів "Сам швець", куди входили дві набійки для каблуків і два шевських цвяхи.

Технологія агресивного виду соціального інвестування характеризується максимальною активністю при впровадженні соціального інвестиційного проекту: рекламною кампанією в засобах масової інформації, по телебаченню й радіо, використанням мережевого маркетингу із залученням великого числа реалізаторів, відкриттям точок поширення або впровадження у вже наявні точки нового продукту в якості пріоритетного. Найбільш яскравим прикладом агресивної технології соціального інвестування останнього часу може бути активно впроваджуване і пропаговане споживче кредитування, яке фігурує і як самостійна банківська послуга, і як спосіб реалізації того або іншого товару.

Державне регулювання соціального інвестування має слідувати два державні принципи: принципу соціальної справедливості і принципу соціально-економічної ефективності. Економічний сенс державного регулювання соціальних інвестицій полягає у виконанні чотирьох основних функцій держави і його структур: виробництва і перерозподілу необхідних соціальних товарів, робіт або послуг; фінансування соціальної інвестиційної діяльності; стимулювання соціального інвестиційного процесу і інформаційного супроводу соціального інвестування. Мета державного регулювання соціальної інвестиційної діяльності – досягнення оптимального варіанту взаємодії держави, інвесторів і споживачів в процесі підвищення рівня і якості життя в країні.

Виробництво і перерозподіл соціальних товарів, робіт і послуг давно і з різною мірою ефективності здійснюється державою. Таку ж оцінку ("різна міра ефективності") можна присвоїти виконанню функції стимулювання соціального інвестиційного процесу. Функція інформаційного супроводу соціального інвестування не має системи в реалізації, частіше інформаційна подача відповідних матеріалів в ЗМІ, особливо в підконтрольних регіональній владі або великим корпоративним структурам, носить ангажований характер.

Державне фінансування соціальних інвестицій повинне здійснюватися в тих видах діяльності соціальної сфери, де присутність держави потрібна: в освіті, охороні здоров'я, фізкультурі і спорті, культурі і мистецтві, в області соціальних послуг і зайнятості. Інші види діяльності соціальної сфери можуть обходитися приватними інвестиціями, для розвитку соціальної інвестиційної діяльності в них досить інших, нефінансових, варіантів державного регулювання: податкових послаблень, юридичних методів, інформаційної підтримки. Головне в державному фінансуванні соціальної інвестиційної діяльності – дотримуватись обраних показників ефективності, наприклад, зниження захворюваності, збільшення робочих місць, зменшення виплат із страхових соціальних фондів та інших.

Регулювання соціальної сфери, особливо тих її видів діяльності, фінансування яких здійснюється державою, є делегуванням повноважень від окремого громадянина до громадського інституту, створеного у тому числі для виконання таких функцій. Неефективні і необґрунтовані витрати бюджетних коштів приведуть до зниження надходження податків. Відхід від сплати податків і, як наслідок, низький рівень розвитку соціальної сфери є народною формою протесту проти репресивного і корумпованого політичного режиму.

Найбільш актуальним у нинішній час соціальним інвестиційним проектом в області охорони здоров'я є підвищення кваліфікації медиків через відродження курсів підвищення кваліфікації, навчання з відривом від лікарської діяльності, здобуття додаткової освіти.

Насущний соціальний інвестиційний проект у галузі фізичної культури і спорту – розширення масовості занять фізичною культурою і спортом усіх шарів і вікових категорій населення.

Для ефективнішого забезпечення зайнятості населення потрібне впровадження соціального інвестиційного проекту, спрямованого на створення нових робочих місць в соціальній сфері і малому бізнесі.

У царині культури і мистецтва актуальним соціальним інвестиційним проектом може стати розвиток культурної освіти дітей і юнацтва. Це не стільки музеї і концерти класичної музики, скільки художнє виховання молоді.

У галузі соціального забезпечення (персональних соціальних послуг) основною проблемою, для вирішення якої може бути розроблений соціальний інвестиційний проект, є забезпечення зайнятості інвалідів.

Ефективність кожного із запропонованих державних соціальних інвестиційних проектів виражатиметься в рості ВВП країни, створенні нових робочих місць, збільшенні податкових надходжень, зменшенні виплат з фондів соціального страхування, підвищенні середньої тривалості життя, збереженні і розвитку фізичного й духовного здоров'я дітей і молоді.

Види діяльності соціальної сфери набувають усе більшого значення в розвитку громадського виробництва. Вони чинять безпосередній вплив на рівень добробуту, якість життя населення.

У країнах з соціальною ринковою економікою в соціальну сферу щорічно здійснюються величезні інвестиції. У ній зосереджені значні матеріальні, трудові й фінансові ресурси. В Україні функціонування галузей соціальної сфери все ще здійснюється за другорядним принципом. Нам досі не вдалося повною мірою усвідомити роль соціальної сфери в сучасному суспільстві. Нерозуміння її значення в якості одного з головних чинників соціально-економічного прогресу, соціальної орієнтації економіки поза сумнівом гальмує хід економічних реформ.

Технологія соціальної відповідальності бізнесу, як відомо, сформувалася на Заході. Існуючі на сьогодні практики соціально відповідальної поведінки зарубіжних компаній та методики оцінки ефективності такої діяльності у силу національних особливостей досить складно адаптувати до вітчизняного бізнесу і сприймаються вони в більшості випадків лише великими корпораціями, орієнтованими на міжнародні ринки.

Незважаючи на це, сьогодні відбувається перехід від витратних форм соціальної політики і корпоративної благодійності до соціальних інвестицій, під якими слід розуміти не просто роздавання грошей та інших благ, а обґрунтовану та раціонально організовану стратегію побудови соціально відповідальної поведінки. Реалізація такої стратегії дозволяє налагодити конструктивний суспільний діалог, забезпечити можливості консолідації суспільства на конструктивній основі.

Разом з тим, при формуванні та реалізації такої стратегії виникає багато проблем, основна з яких – оцінка ефективності соціальної діяльності. Слід зазначити, що ця проблема виникає на всіх етапах: при плануванні конкретних програм і проектів, при їх обґрунтуванні, при підведенні підсумків проведеної роботи. Ситуація ускладнюється багатовекторністю та різноманітністю форм соціальних інвестицій та комплексним характером самої проблеми ефективності.