Розділ IX. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

– взаємодія зі "стейкхолдерами";

– подання нефінансової звітності;

– управління екологічним впливом;

– дотримання принципів соціальної відповідальності у роботі із персоналом і партнерами;

– взаємодія з суспільством, соціальний розвиток, благодійність.

При цьому витрати на соціальну відповідальність розглядаються компанією як "довгострокові соціальні інвестиції", які приносять відчутний економічний ефект. Свідченням тому є стабільний розвиток компанії, позитивний імідж у суспільстві і довіра споживачів.

Дотримання принципів корпоративної соціальної відповідальності сьогодні є необхідною умовою функціонування організації будь-якої сфери бізнесу, будь-якої форми власності та будь-якого регіону світу. Свідомий вибір менеджменту на користь ведення бізнесу відповідально закладається у фундаментальні засади корпоративної культури організації. Таким чином, принципи соціальної відповідальності поширюються на всі сфери діяльності компанії, спрямовуючи свій вплив як на її внутрішнє, так і на зовнішнє середовище.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки відмічаються позитивні тенденції дотримання принципів соціальної відповідальності все більшою кількістю учасників господарської діяльності. Втім, для подальшого розвитку даного процесу необхідно розробити чітку систему оцінки кореляційного зв'язку між дотриманням принципів соціальної відповідальності та ефективністю діяльності організації. Це, безумовно, має підвищити мотивацію менеджменту компаній до вибору на користь соціально відповідального ведення бізнесу.

9.4. Показники ефективності соціальних інвестицій

Соціальні інвестиції є вкладеннями в об'єкти соціальної сфери з метою отримання доходу й підвищення рівня і якості життя людей за допомогою задоволення їх матеріальних, духовних або соціальних потреб.

Категорія "рівень життя" в рекомендаціях ООН складається з таких елементів, як здоров'я, їжа, одяг, умови праці, зайнятість, освіта, житло, соціальне забезпечення. В Україні рівень життя прийнято визначати в першу чергу за допомогою системи споживчих бюджетів: фізіологічного, прожиткового і соціального мінімумів.

Найважливіше питання – показники рівня життя: грошові і реальні прибутки на душу населення, що визначаються рівнем заробітної плати працівників, величиною соціальних виплат і пільг, рівнем податків, індексом споживчих цін, рівнем інфляції; забезпеченість житлом; кількість безкоштовних соціальних послуг (освіта, охорона здоров'я, культурне, побутове і комунальне обслуговування); структура витрат населення; рівень безробіття.

Якість життя – свого роду подовжена величина від рівня життя, комплексна характеристика рівня життя населення. Якість життя населення визначається рядом об'єктивних і суб'єктивних показників. Серед об'єктивних – споживання матеріальних благ, продуктів харчування, якість житлових умов і зайнятості, розвиток сфери послуг, освіти, культури, соціального забезпечення. Серед суб'єктивних – задоволеність людини роботою і життєвими умовами, соціальним статусом, фінансовим положенням і сімейними стосунками.

Суб'єкти соціальних інвестицій – органи державної влади, державні і муніципальні підприємства, українські і іноземні приватні комерційні і некомерційні організації, фізичні особи. Для держави цілями соціальних інвестицій можуть бути підвищення національного доходу і рівня (якості) життя одночасно, для комерційних структур, іноземних інвесторів і фізичних осіб – прибуток, для некомерційних організацій – підвищення рівня і якості життя за допомогою задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб. Для останніх отримання прибутку не є метою соціального інвестування.

Для будь-якого проекту ефективність визначається відношенням отриманого результату до вироблених витрат. Економічна ефективність, як кінцевий результат господарської діяльності, може характеризуватися вартісними або натуральними показниками. Стосовно соціальних інвестицій економічна ефективність відбиває тільки одну частину загальних показників ефективності. Іншу частину відбивають показники соціальної ефективності соціальних інвестицій.

У різних економічних публікаціях можна зустріти такі визначення соціальної ефективності: "формування і задоволення духовних потреб людини", "гармонійний розвиток особистості", "благо суспільства або окремих груп населення". Проте ці терміни частіше не знаходять певного кількісного вираження. Можна виділити чотири основні показники ефективності соціального інвестування: соціальний ефект, що характеризує міру задоволеності населення якістю життя; соціальна ефективність – показник, що визначає підвищення рівня життя людей; соціально-економічна ефективність – показник, що дає уявлення про економічну ефективність інвестиційних вкладень в соціальну сферу з урахуванням досягнутого соціального ефекту; економічна ефективність – показник, що відбиває економічну ефективність проекту на основі співвідношення результатів до витрат.

Соціальний ефект визначається як економічними або статистичними, так і соціологічними показниками: зміною співвідношення бюджетів домогосподарств від споживання до збереження, ростом кількості дітей в сім'ях, підвищенням освітнього рівня населення, задоволеністю соціальним статусом або фінансовим положенням. Основний показник – підвищення якості життя людей в результаті соціальної інвестиційної діяльності.

Показники соціальної ефективності дають уявлення про кількісну сторону досягнутих соціальних цілей, заради яких соціальний інвестиційний проект розроблявся і здійснювався: виникнення додаткових соціальних послуг, зміна індексу споживчих цін, забезпеченості житлом, зменшення безробіття, збільшення народжуваності і зниження смертності.

Показники соціально-економічної ефективності визначаються після визначення соціального ефекту через збільшення фізичного об'єму послуги, зменшення вартісної оцінки послуги, зниження поточних витрат організацій соціальної сфери, збільшення числа відвідувань розважальних заходів, зниження виплат з безробіття – спектр показників величезний.

Економічна ефективність соціальних інвестицій ґрунтується на мінімізації витрат на їх розробку і здійснення: абсолютні (різниця між сумою капіталовкладень і грошовою оцінкою його результатів), відносні (відношення грошової оцінки результатів і сукупних витрат), тимчасові (період повернення інвестицій).