Механізми групової поведінки

Класичні експерименти в психології

М. Шоу виокремлює такі виміри групового завдання: складність (величина зусиль, що необхідні для виконання завдання); чисельність рішень (набір можливих рішень); внутрішній інтерес до заняття; вимоги кооперації; інтелектуально-маніпулятивні вимоги; популяційне знайомство.

Дослідники Д. Хакмен і Ч. Моріс використовували три типи групових завдань:

продуктивні – спонукають групу до генерування нових ідей, до оригінального творчого доробку;

дискусійні – вимагають від членів групи дискусії з приводу поставлених питань та узгодженого групового рішення;

проблемні – вимагають певного специфічного групового процесу з метою вирішення наявної проблеми.

Типологія групових завдань Д. Макгрета ґрунтується на уявленні про групу як систему, що здійснює такі завдання:

генерує (породження задумів і висування оригінальних гіпотез);

вибирає (пошук правильної відповіді);

розв'язує (завдання в сфері когнітивного конфлікту і в ситуації взаємодії зі змішаними мотивами);

виконує (змагання та співробітництво, що передбачають фізичну взаємодію).

У лабораторних дослідженнях Д. Хакмена і Ч. Моріса використовувались три типи групових завдань: продуктивні, дискусійні й проблемні. Групову активність оцінювали залежно від продуктивності групи, що визначалась такими параметрами, як орієнтація на дію, оригінальність рішення, оптимізм, залученість у дискусію, тривалість та якість рішень. Було з'ясовано, що проблемні завдання викликають орієнтацію на діяльність; продуктивні - оригінальні рішення, а дискусійні - високу міру включеності в обговорення питання. Крім того, було встановлено, що лідери експериментальних груп виявляли найбільшу активність у розв'язанні проблемних завдань.

У процесі прийняття рішень можна виділити два питання: яке рішення буде оптимальним (це завдання вирішує теорія прийняття раціональних рішень) і як люди в дійсності приймають рішення.

Групове рішення приймає більшість під час групової дискусії, тому його виконання є обов'язковим для всієї групи, оскільки всі члени групи беруть безпосередню участь у його розробці. Якщо люди живуть і працюють разом, вони змушені приймати різні спільні рішення. Причому не просто досягати компромісу, а насправді саме виробити спільний підхід до проблеми. Компроміс – це нічиї рішення, а якщо рішення групове - отже, сприйняте кожним. У практичному плані це дуже важливо, що рішення приймаються спільно, вони є особистим рішенням кожного і тому виконуються. Тож надзвичайно важливо створити умови для групового обговорення рішення.

Але чи буде ефективним групове рішення? Може краще, коли рішення приймає одна людина, а потім переконує групу? Задовго до виникнення соціальної психології розумні люди знали: якщо треба прийняти важливе рішення, розібратись зі складною ситуацією, то немає кращих засобів, ніж консиліум, зібрання старійшин тощо. Запропоновані спільні рішення були кращі, цікавіші, ніж ті, що їх приймає окрема компетентна особа.

Сучасне суспільство звикає до такої практики, коли оптимальні рішення приймаються спеціально створеними для цього групами людей. Але чи справді групові рішення мають якісь чудодійні властивості та переважають індивідуальні?

Між індивідуальними та груповими рішеннями є певні відмінності. Групові рішення раціональніші (в них менше суб'єктивного, обговорення в групі сприяє кращій та повнішій оцінці альтернатив і вибору кращої), демократичніші (члени групи поділяють відповідальність за їх виконання). Це покращує стосунки в групі. Груповий принцип прийняття рішень підвищує ймовірність їх виконання, оскільки більшість членів групи приєднуються до процесу реалізації таких рішень.

Особливо ефективними є групи при проблемних завданнях, коли існує декілька можливих варіантів рішень.

Групове рішення є однією з системних ознак малої групи, своєрідним атрибутом групи як суб'єкта. І, звичайно, у багатьох випадках воно є більш ефективним, ніж індивідуальне.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми групової поведінки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія розвитку експериментальних досліджень у психології

  • Автори першого психологічного закону: Густав Теодор Фехнер і Ернст Вебер

  • Герман фон Гельмгольц - "дитя сонця"

  • Невтомний дослідник Френсіс Гальтон

  • Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії

  • Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті

  • Суперники Вільгельма Вундта

  • Карл Штумпф

  • Перші експериментатори в США

  • Джеймс Болдуїн

  • В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти

  • Експериментальний метод і його закони

  • Експеримент і його види

  • Бездоганний та хороший експеримент

  • Лабораторна культура, її розвиток та наслідки

  • Етичні ризики у психологічних експериментах

  • Класичні експерименти в різних галузях психологи

  • Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

  • Феномен Б.В. Зейгарник: запам'ятовування завершених і незавершених дій

  • Експерименти у віковій психології

  • Найтриваліші психологічні дослідження

  • Експериментальне вивчення немовлят

  • Дослідження природи любові (експерименти Г. Харлоу)

  • Окремі експериментальні епізоди

  • Феномен "гіркої цукерки" та інші експерименти В. І. Асніна

  • Дослідження інтелектуальних дій

  • Експериментальні дослідження у психології особистості

  • Особливості персоно логічних теорій та критерії їх оцінки

  • Персонологи як експериментатори

  • Типові помилки в персонологічних дослідженнях

  • Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

  • Експерименти в соціальній психології

  • Класичні експерименти в соціальній психології

  • Механізми групової поведінки
  • Феноменологія прийняття групових рішень

  • Групові ефекти та їх дослідження

  • Сприйняття та розуміння людьми одне одного: класичні експерименти

  • Класичний експеримент О.О. Бодальова в авторському варіанті

  • Аналіз результатів дослідження

  • Експериментальні шедеври в соціальній психології

  • Парадокс Лап'єра

  • Експерименти Музафера Шерифа(1935, 1937)

  • Експерименти Соломона Аша

  • Експеримент Стенлі Мілграма (1963)

  • Експерименти Сержа Московічі

  • Видатні психологи-експериментатори XX століття

  • Джон Боулбі – дослідник беземоційного характеру

  • Експерименти Музафера Шерифа

  • Соціальні резонанси Курта Левіна

  • Експериментальні події Стенлі Мілграма

  • Артефакти психологічних експериментів

  • Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців

  • Післямова

  • Додатки

  • Література