Розділ 7. Обставини, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів

Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація

У всіх вказаних випадках вчинений особою одиничний злочин також визнається «юридично нікчемним», так би мовити, піддається забуттю, і не може враховуватися при визначенні сукупності, повторності або рецидиву.

Надамо коротку характеристику обставинам, що належать до першої групи.

Загальна частина КК передбачає сім випадків звільнення від кримінальної відповідальності за вчинений одиничний злочин, а саме у зв’язку: а) з дійовим каяттям (ст. 45 КК); б) з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); в) з передачею особи на поруки (ст. 47 КК); г) із зміною обстановки (ст. 48 КК); д) із закінченням строків давності (ст. 49 КК); д) із застосуванням до неповнолітньої особи примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК); е) із закінченням строків давності стосовно злочинів, які вчинені неповнолітніми (ст. 106 КК).

Більшість із зазначених видів звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковими і безумовними. Це означає, що вимога закону щодо них має імперативний характер, і зобов'язує суд остаточно і безповоротно звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Факультативними є звільнення, передбачені ст. 48 КК (зміна обстановки), ст. 47 КК (передача на поруки) та ч. 1 ст. 97 КК (звільнення неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру)[384]. У двох останніх випадках звільнення є умовним, тобто ставиться в залежність від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення суду про її звільнення. Так, якщо особа порушила умови передачі на поруки і протягом строку порук вчинила новий злочин, то вона має відповідати за сукупністю злочинів (ст. 70 КК). У разі ж, якщо вчинений протягом строку порук новий одиничний злочин передбачається тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК, що і попередній злочин, особа підлягатиме кримінальній відповідальності за правилами повторності злочинів (ст. 32 КК).

Кожен вид звільнення від кримінальної відповідальності має свої передумови та підстави, визначені в законі. Наприклад, за статтями 45, 46 КК, передумовою є вчинення вперше злочину невеликої або необережного злочину середньої тяжкості. Тут зауважимо, що відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» такою, що вчинила злочин уперше, вважається особа, яка раніше не вчиняла злочинів, або раніше вчинила злочин, котрий вже втратив правове значення. Вчинення триваючого злочину (наприклад, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей — ч. 1 ст. 164 КК), а також продовжуваного злочину (вчинення у декілька прийомів шахрайства — ч. 1 ст. 190 КК) не може бути перепоною для застосування ст. 45 КК, оскільки зазначені злочини є одиничними і повторності не утворюють[385].

Певні особливості має застосування положень ст. 49 та 106 КК (звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності) до триваючих і продовжуваних злочинів. Це пов’язано із тим, що для правильного обчислення строків давності необхідно визначити їх початковий і кінцевий моменти. Початковим днем, з якого обчислюється строк давності, є день, наступний за днем, коли злочин було вчинено[386]. Дане правило є загальним і стосується всіх злочинів. Між тим, законодавець, встановлюючи правовий режим обчислення строків давності, не вбачає ніякої різниці між «звичайними» злочинами і триваючими та продовжуваними діяннями, хоча останні мають специфіку у визначенні моменту закінчення. Через це в науковій літературі висловлюються різні погляди щодо початку обчислення строків давності за вказані злочини.

Так, А.А. Піонтковськнй вказував, що «строк давності при триваючих злочинах обчислюється з моменту припинення злочинного стану»[387]. М.Д. Дурманов вважав, що при триваючих злочинах строки давності притягнення до кримінальної відповідальності слід обчислювати із акту вчинення злочинного діяння, яким починається триваючий злочин[388]. На думку В.Є. Смольнікова та Ю.М. Ткачевського, обчислення строку давності за триваючий злочин починається з дня припинення безперервного процесу вчинення злочину, а за продовжуваний злочин — з дня вчинення останньої дії, що входить до нього[389].

І. Каминін пропонує обчислювати давність з дня виявлення триваючого чи продовжуваного злочину, і крім того в законі надати перелік злочинів, на які буде розповсюджуватися новий режим обчислення строків давності[390].

Позицію І. Каминіна вважаємо необґрунтованою, по-перше, тому, що вона ігнорує юридичну природу продовжуваних та триваючих злочинів. Як вже зазначалося, ці діяння є такими не через свою законодавчу конструкцію, а внаслідок особливостей злочинної поведінки суб’єкта. Саме тому не може бути злочинів, які завжди, у всіх випадках їх вчинення є продовжуваними чи триваючими. Отже законодавчий перелік таких діянь надати неможливо. По-друге, в теорії кримінального права відсутня доктрина виявлення злочину. Момент виявлення злочину має суто процесуальний аспект і пов'язаний головним чином із виникненням приводів та підстав для порушення кримінальної справи (ст. 94 КПК). Його не можна ототожнювати ні з моментом закінчення злочину, ні з моментом припинення чи присічення злочинного стану.

На нашу думку, при визначенні початкового дня,з якого має обчислюватися строк давності кримінального переслідування за триваючі та продовжувані злочини, слід керуватися тими положеннями, які вироблені судовою практикою[391] та підтримуються наукою. Зокрема, строк давності стосовно триваючих злочинів слід обчислювати з дня фактичного припинення дії (бездіяльності) з волі або поза волею особи, наприклад, з дня її явки з повинною або затримання. Щодо продовжуваних злочинів — з дня вчинення останнього тотожного діяння із числа тих, що об’єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. Утім, з огляду на труднощі та неоднозначні тлумачення, які іноді можуть виникати при вирішенні питання щодо початку обчислення строків давності за вказані злочини, доцільно було б сформулювати спеціальні роз’яснення на рівні Пленуму Верховного Суду України.

В Особливій частині КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені в ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 6 ст. 369, ч. 4 ст. 401 тощо. Усі вони є імперативними і безумовними.

У будь-якому разі звільнення особи від кримінальної відповідальності чи то з підстав, зазначених у статтях 45-49, 97, 106 Загальної частини КК. чи у випадках, передбачених в статтях Особливої частини КК, означає, що вчинений нею одиничний злочин визнається юридично незначимим (неіснуючим) і не може враховуватися при визначенні множинності. Дане правило закріплене зокрема в ч. 1 ст. 33 КК. згідно з якою при визначенні сукупності не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. Так само, в ч. 4 ст 32 КК вказано, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

До другої групи належать обставини, що виключають одиничний злочин в структурі рецидиву та повторності, пов'язаної із засудженням особи за раніше вчинений злочин.

Такою обставиною є анулювання (відсутність) судимості за раніше вчинений одиничний злочин.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» визначається, що судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених в законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків[392]. Із такого розуміння судимості виходить і переважна більшість спеціалістів-науковців[393].

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Якщо судимість за попередній одиничний злочин було знято (статті 91, 108 КК) або погашено (статті 89, 108 КК), то цей злочин перестає бути структурним елементом рецидиву та повторності, пов'язаної із засудженням, тому що погашення чи зняття судимості анулює факт попереднього засудження і, за образним висловлюванням М.І. Бажанова і В.В. Сташиса. у такому разі «попередня судимість вважається юридично знищеною»[394].

Крім того, такими, що не мають судимості визнаються особи, які: а) засуджені вироком суду без призначення покарання (ч. 4 ст. 74, ч. 3 ст. 88 КК)[395]; б) звільнені від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (статті 80, 106 КК); в) звільнені від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105 КК); г) відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом (за декриміналізовані діяння) (ч. 3 ст. 88 КК), д) були реабілітовані (ч. 4 ст. 88 КК), тобто визнано несправедливо репресованими в судовому або позасудовому порядку з поновленням в усіх правах, у тому числі на підставі Закону України від 17 квітня 1991 р. «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»[396].

Для даної обставини також є характерним, що поняття засудження розповсюджується тільки на вироки, винесені судами України. Як вже зазначалося вище, Україна не взяла на себе зобов'язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами іноземних держав, зокрема, при вирішенні питання про встановлення факту множинності злочинів.

Узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів, проведене Верховним Судом України[397], засвідчило, що суди у цілому з'ясовують чи не погашена (знята) судимість за раніше вчинений підсудним злочин, чи не підлягає особа за перший злочин звільненню від кримінальної відповідальності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одиничні злочині: поняття, види, кваліфікація» автора Зінченко І.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Обставини, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів“ на сторінці 6. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи