Розділ «Висновки»

У цій роботі зроблено спробу здійснити комплексний аналіз такого правового явища як одиничний злочин. Основні висновки проведеного дослідження полягають у наступному.

1. Одиничний злочин завжди є соціально обумовленим. Закріплюючи ту чи іншу дію (бездіяльність) або комплекс дій в якості злочинних, законодавець завжди виходить із їх соціальної значущості в суспільстві та враховує повторюваність, розповсюдженість, типовість, суспільну небезпечність саме такого сполучення діянь.

2. Одиничний злочин може бути як однооб'єктним, так і багатообє'ктним (поліоб’єктним); складатися як з однієї дії (бездіяльності), так і з декількох дій (наприклад, тотожних — у продовжуваному злочині, різнорідних чи однорідних — у складеному); залежно від настання наслідків — бути злочином із формальним або матеріальним складом (з одним чи декількома наслідками). Тобто, залежно від юридичної форми (законодавчого опису) або від особливостей злочинної поведінки суб'єкта, одиничний злочин може бути простим або ускладненим діянням

3. Об'єктивні та суб’єктивні ознаки одиничного злочину завжди тісно пов'язані між собою, оскільки дії (бездіяльність), що його утворюють, охоплюються єдиною виною суб'єкта (умисною, необережною, змішаною). У випадках із продовжуваними одиничними злочинами констатується також єдина мета, що пов'язує окремі тотожні дії суб'єкта в єдине ціле.

4. Одиничний злочин містить у собі ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК. У нормі Особливої частини КК закріплюються об’єктивні та суб'єктивні ознаки одиничного злочину, визначаються його обсяг і межі

Таким чином, під одиничним злочином, як структурним елементом множинності злочинів, слід розуміти просте чи ускладнене суспільно небезпечне діяння, яке має взаємопов'язані об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що повторюються в об’єктивній дійсності саме в такому сполученні, містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК.

5. Одиничний злочин є структурним елементом будь-якого виду множинності злочинів. Втім, не завжди формальна наявність двох чи більше одиничних злочинів утворює їх множинність. Обов'язковою ознакою множинності є те, що всі одиничні злочини, які входять до її складу, повинні бути юридично значущими та зберігати свої юридичні властивості. Отже є підстави для визначення обставин, що виключають одиничний злочин у структурі множинності злочинів. Такими обставинами є передбачені КК та іншими нормативними актами випадки, за наявності яких знищуються юридичні властивості вчиненого злочинного діяння, воно стає «юридично нікчемним» і не породжує кримінально-правових наслідків.

6. Інститут множинності злочинів є комплексним і складається із трьох субінститутів, сукупності злочинів, повторності злочинів, рецидиву та окремих норм, що визначають ознаки продовжуваного злочину та сукупності вироків. Вважаємо, що існуюча система норм інституту множинності злочинів потребує вдосконалення за рахунок доповнення її субінститутом одиничного злочину. На наш погляд, це забезпечить всебічне правове регулювання всіх випадків вчинення особою декількох злочинних діянь і підвищить ефективність чинного кримінального законодавства.